Феномен субкультури шахтарів: гендерний аспект

Моделювання гендеру в професійних традиціях відбувається через визначення характеристик і виконання ролей, які притаманні для конкретної статі.

«Чоловічими» є професії, де чоловіки переважають чисельно серед працівників, і де робота пов’язана з застосуванням фізичної сили. Професія шахтаря з першого погляду підпадає під всі ці маркери. Проте при детальному ознайомленні стає зрозумілим, що професія шахтаря включає багато спеціальностей, серед яких є й виключно жіночі: лампівниці, банщиці, машиністи, маркшейдери, сортувальниці. А відтак, через маскулінізацію фемінних ролей її можна вважати феноменом.

Отже, яка вона, жінка-шахтарка? Що стосується безпосередньо видобутку, то до середини ХХ ст. жінки власне в забої ніколи не працювали. Вони виконували домашню роботу, утримували господарство, доглядали город. Та ситуація змінилася у 1943 році, коли лівобережну Україну було звільнено від гітлерівських військ і почалася відбудова промислових центрів. Особливої уваги потребував Донбас, потенціал якого був практично повністю зруйнований, причому самими радянськими військами, які відходячи, застосовували практику «випаленої землі», не залишаючи ворогу нічого цілого. Відтак було зруйновано й затоплено 882 шахти, 2,5 тис. км гірничих виробіток, повністю або частково були виведені з ладу 92% надшахтних промислових будівель і споруд, 98% сортувальних і підйомних машин, 95% котельних та вугільних бункерів (за даними Л. Мазітової). Для всього були потрібні робочі руки, а чоловіків «вільних» не було – на фронті чи в евакуації всі працювали на перемогу. Тому 26 жовтня 1943 року ДКО прийняв постанову «Про першочергові заходи щодо відновлення вугільної промисловості Донбасу», в якій йшлося про залучення жінок для роботи у вугільній промисловості. 19-річна горлівчанка Марія Гришутіна дала поштовх руху «Дівчата, в забой!», під гаслом якого лише в Горлівці працювало 20 жіночих бригад, що змагалися між собою. І хоч з роками рух набув пропагандистсько-ідеологічного забарвлення, його значення важко переоцінити. Інша легендарна особистість – «баба Королиха», Євдокія Федорівна Корольова, на шахті в селищі Рутченкове працювала вибірницею породи, плитовою, лампоносом, відкатницею вагонів. Вона мала 75 років шахтарського стажу, пішла на пенсію у 87 років, померла у віці 102 роки у 1981 р.

 

з тексту Лесі Гасиджак

Автор: Катерина Яковленко