Емма Андієвська. Тигри
Поки “вчені люди” вирішують куди, до якого стилю, належить творчість Емми Андієвської, до модерністської чи постмодерністської поетики, сюрреалізму чи герметизму, краще взяти до руки дальшу її книжку і самому зробити своє враження.
Пані Водолазьска С. А. у своєї дисертації пише: “Художні принципи збірки новел “Тигри” (1962 р.) кардинально відрізняються від попередніх. Відбувається повне зникнення ознак нової манери письма. Перед читачем спроба активного освоєння, осмислення й втілення принципів естетики та поетики модернізму.”
Як стверджує П.Сорока, “твір Е.Андієвської – строката мозаїка, амальгама, скомпонована з різних стильових фрагментів, як із шматків смальти. Подибуємо тут елементи імпресіоністичного, реалістичного і сюрреалістичного письма”.
“Естетичним підґрунтям її творчості є сюрреалізм, несподівані, багатозначні асоціації апелюють до емоційної сфери, до її уяви, абстрактні образи конкретизуються, часто набирають барокових форм, вони синтетично ускладнені, алогічні. Поетеса вдається до цих засобів, щоб якомога повніше відтворити дійсність, якомога більше вражень «втиснути» в слово, «видобути» з цього більший пучок асоціативних «іскр» (Л.Тарнашинська).
Органічний світ Емми Андієвської привабливий, близький до буддизму і містики Карлоса Кастанеди. Він є також надреальний, але при тому зрозумілий та переконливий. Такий собі український Езоп, у байках якого героями були тварини, а його оповідання були наповнені повчаннями та мораллю.
Можливо саме тому Емма Андієвська належить до найвідоміших поетів української діаспори.
Видавництво:
Видавництво Нью-Йоркської Групи
Рік видання:
1962