Емма Андієвська. Спокуси Святого Антонія
З-поміж двох десятків збірок поезій, що їх видала поетеса протягом великого творчого життя, найбільш характерною для нашої теми є «Спокуси святого Антонія», у якій висвітлюється ненастанна боротьбу людини з незліченними бісами. Душа св. Антонія стає полем боротьби між світлом і тьмою:
А я – ріка, де Бога й чорта – позов,
І човен. Ти велів мене попрати,
І ось мене колошкають зі спритом
Мармизи пекла зрана і допізна…
Щоб створити «Спокуси», треба було, безсумнівно, багато пережити і звідати, пройти через усі кола земного пекла, земного гулагу. Власний шлях поетеси виявився нелегким, її молодість обпалила найжахливіша в світі війна, їй довелося пережити переселенські табори і несприйняття та ворожість чужини, нелегку адаптацію й утвердження в чужомовному, часто ворожому, оточенні, де межові ситуації траплялися на кожному кроці. Звідане і пережите кров’ю серця й лягло в основу збірки. «Спокуси» – це описи мук, сумнівів, терзань і титанічної боротьби, яка немає ні початку, ні впину. Головна колізія тут – потреба душі очиститися, скинути з себе опону гріха за допомогою тяжких фізичних і духовних страждань і злиття з Богом, усвідомлення неможливості ідеалу на землі, в умовах тотальної детермінації матеріального:
Цей світ – ріка, де я – вода й дараба,
А Ти в мені, як буря, що не вщухла.
Все видиме – лиш приступці і чохли.
Ти мури нахилив мені до ребер…
Руслана ГАЛИЦЬКА
Publisher:
Сучасність
Рік видання:
1985