В цій роботі нас цікавить нарація з точки зору історії та анторпології, оскільки історичний наратив відрізняється від, наприклад, казки, хоча часто містить неправдиві історії, елементи вимислу. В той же час, ми описуємо окремі типи нарації, пов’язані із реалізацією чоловічих стратегій поведінки та гендерних ролей під час війни чоловіків різних соціальних груп, професій, різного, але боєздатного віку.

Дискурс чоловічого в контексті війни на Донбасі наповнений мовою судової процедури. З будь-якого боку конфлікту, з будь-якої території конфлікту, це виглядає як метафізичний суд, який має уявну інституційну основу. З одного боку – є підсудні (і військові, і мирні мешканці, і переселенці), з іншого – ті, хто звинувачує в будь-яких правильних чи неправильних діях (так звані – дивані експерти, різні соціальні групи, окремі люди, держава), інші – захищають, або самі захищаються, а медіа є трансляторами, а почасти і обвинувачувачем, і захисником, і свідком цього процесу.