Жити в Україні сьогодні – це найкращий спосіб осягнути неоднозначність реальності, неможливість звести її до лінійних процесів чи пояснити якоюсь одною ідеологією. У повсякденні десятки смислових площин, кожна з яких має свою історичну динаміку та логіку, інколи їх логіки взаємозаперечні, однак вони співіснують, як гігантський торт. Одним словом, ти – мисляча амеба, яка плаває в киплячому еволюційному бульйоні між минулим і майбутнім. І результати твоєї життєдіяльності впливають на майбутнє безпосередньо, хоч і не одразу. Адже ще один важливий зріз української сучасності – це небачено масштабна і швидка зміна колективного (під)свідомого. Я користуватимусь цим поняттям не у класичному юнгіанському розумінні найглибшого психічного досвіду людства, накопиченого у процесі еволюції, а в якості метафори, щоб позначити всі ті невідрефлексовані мисленнєві звички, уявлення, стереотипи, страхи і травми, які передавались із покоління в покоління у радянські часи, з’явились у 90х, та епічно рухнули під час Майдану. Як аварійна будівля, яку підірвали – і ось вона висить хмарою пилу. Всі наші неусвідомлені комплекси розпорошені, але наявні – і, якщо в якусь частину хмари глянути, то вони все ще тут. Сексизм чи комплекс меншовартості. Можна навіть зробити хибний висновок, що «нічого не змінилось».
Однак рано чи пізно пил осяде, і з хаосу народиться новий порядок. Питання в тому, який?
У такій реальності неможливо зробити цілісні висновки. Неминуче щось виявиться за «бортом» аналізу, а щось зміниться ще у процесі дослідження. Тут і зараз можливо лише вичленувати певні фрагменти, які наразі проявились більш-менш чітко. Картографувати кілька смислових площин. Створити текст-пазл, між частинами якого гуляє вітер. Який можна укладати у власні конфігурації спостережень і висновків. Зрештою, ми всі зараз у процесі колективної співтворчості сучасного і майбутнього, яка проявляється через індивідуальні і колективні дії різних гравців.
Основний фокус цього тексту – актуальні зміни гендерного ладу, бачення того, ким, чим, і як є «чоловіки» і «жінки», що вони «повинні» робити і якими «мають» бути стосунки між статями. Безпосередній вплив на формування цих уявлень має суміжна символічна площина уявлень про владу. Не лише про те, кому (чоловікам чи жінкам) належиться більше влади, а сам зміст цієї концепції та баланс сил у взаємодії/протистоянні особистість-влада.
зі статті Т. Злобіної