Вплив війни на економіку східних міст України: кейси Маріуполя, Краматорська і Слов’янська

Автор: Людмила Гераймович

Вступ

Анексія Криму та активізація воєнних дій на сході України негативно відобразилась на економічних та соціальних показниках розвитку всієї країни. Проте найбільш відчутний економічний спад відбувався на територіях, що безпосередньо залучені або межують із зоною військового конфлікту. Різке зниження обсягів промислового виробництва, пов’язане із закриттям, переміщенням або призупиненням діяльності підприємств, інфраструктурні втрати, зменшення кількості робочих місць, значне падіння доходів населення та інтенсифікація вимушеної міграції – основні фактори, що спричинили економічну кризу у східному регіоні. Це дослідження є спробою оцінити масштаби впливу конфлікту на економічне становище місцевих громад Донбасу на прикладі трьох міст – Маріуполя, Краматорська та Слов’янська – і надати практичні рекомендації щодо вирішення проблем, виявлених під час аналізу зібраної інформації.

Рис. 1. Валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 особу, у фактичних цінах, грн1

Рис. 2. Реальні доходи населення, у % до попереднього року2


1 Джерело: Державна служба статистики України.
2 Там само.

Населення (людський капітал)

Наявність у регіоні кваліфікованої робочої сили і платоспроможного споживчого попиту – неодмінні елементи для забезпечення економічного зростання. Важливою передумовою сталого міського розвитку виступає також збалансованість гендерно-вікової структури населення. Чинник внутрішньої міграції відчутно змінив демографічну композицію в східних містах, що необхідно враховувати не лише місцевій владі для реалізації ефективної і обґрунтованої політики, а й представникам локального бізнесу та громадських організацій, що працюють в зоні конфлікту.

Маріуполь - один із найбільших населених пунктів України. Беручи до уваги те, що місто має розвинену економіку і є потенційно привабливим для економічних мігрантів, воно все одно щорічно втрачає населення: лише за період з 2013 по 2016 рр. чисельність жителів скоротилась на 9,5 тис. осіб. Це обумовлено високим рівнем смертності, низькими показниками народжуваності та недостатньою міграцією працездатного населення з інших населених пунктів. У 2014 році в Маріуполі було зареєстровано майже 59 тис. внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО), і цей індикатор продовжує зростати. Наразі ВПО становлять 1/5 від усієї кількості жителів міста. Ще однією стійкою тенденцією є збільшення числа пенсіонерів у загальній структурі населення: у 2017 році 56% переселенців, зареєстрованих у місті, були отримувачами пенсій.

Рис. 3. Динаміка чисельності населення, м. Маріуполь (міськрада)3

Частка ВПО, %

Рис. 4. Кількість ВПО, що зареєстровані у м. Маріуполь, осіб4


3 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
4 Джерело: за даними Маріупольської міської ради.

Краматорськ наразі є адміністративним центром Донецької області. За даними 2017 року у місті проживає 189 тисяч мешканців, з яких близько 30% є вимушеними переселенцями. Незважаючи на те, що до Краматорська переїхала значна частина економічно активного населення з числа ВПО та місцевих чиновників, кількість жителів міста постійно скорочується, а демографічне навантаження на працююче населення зростає.

Рис. 5. Динаміка чисельності населення, м. Краматорськ (міськрада)5

Частка ВПО, %

Рис. 6. Кількість ВПО, що зареєстровані у м. Краматорськ, осіб6


5 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
6 Джерело: за даними Краматорської міської ради.

У Слов’янську живе 117 тис. осіб, причому з початку військового конфлікту місто втратило близько 15% своїх мешканців. Майже 35% жителів міста – ВПО і 55% – пенсіонери. Обидві категорії населення зазвичай потребують державної підтримки – залучення додаткових ресурсів для фінансування соціальної сфери (соціального житла, охорони здоров’я тощо), що потенційно створює додаткове навантаження на муніципальний бюджет.

Рис. 7. Динаміка чисельності населення, м. Слов’янськ7

Частка ВПО, %

Рис. 8. Кількість ВПО, що зареєстровані у м. Слов’янськ, осіб8


7 Джерело: за даними Слов’янської міської ради.
8 Джерело: Департамент соціального захисту населення Донецької ОДА.

Місцева економіка

До початку конфлікту в Донецькій та Луганській області створювалось трохи більше 14% від національного ВВП, у 2015 році сумарний внесок двох областей зменшився удвічі. За два роки збройного протистояння економіка Донецької області лише в номінальному виразі скоротилась на 30%, Луганської області – на 57% від рівня 2013 р.

Можна виокремити дві групи факторів, які, підсилюючи один одного, суттєво вплинули на економічний стан Донбасу.

  1. Локальні (фактори війни): руйнація налагоджених бізнес-зв’язків, втрата підприємств, економічні збитки через пошкодження виробничої та соціальної інфраструктури, міграція населення в інші регіони, зниження інвестиційної привабливості, пов’язане з високим ризиком втрати або знищення економічних активів, непрогнозованість політичної ситуації.
  2. Макроекономічні: девальвація гривні, високі темпи інфляції, скорочення внутрішнього платоспроможного попиту, коливання світових цін на експортні групи товарів, наявність «корупційного» податку, нестабільність законодавчої бази, високі адміністративні витрати на ведення бізнесу тощо.

Рис. 9. Динаміка номінального ВРП, у % до попереднього року9

Рис. 10. Внесок областей у ВВП України, %10


9 Джерело: Державна служба статистики України
10 Там само.

Донецька і Луганська області характеризуються високим рівнем урбанізації (91% і 87% відповідно, середній показник по Україні – 69%), де міста відіграють вирішальну роль у створенні доданої вартості. Слід також зазначити, що великі міста, маючи більш диверсифіковану економіку, в цілому краще і швидше адаптуються до економічних потрясінь, ніж невеликі населені пункти.

Маріуполь - промисловий центр Донецької області, в якому зосереджено великі підприємства у сфері металургії та машинобудування. У 2013 році в місті реалізовано 35% всієї промислової продукції, виготовленої в Донецькій області, у 2016 році цей показник становив вже 78%. Така суттєва зміна пов’язана з виключенням із економічної статистики інших великих індустріальних міст, що знаходяться на непідконтрольній Україні території, та з реєстрацією підприємств групи «Метінвест» у Маріуполі. Виробнича сфера міста орієнтована на експорт, що робить її залежною від попиту та цін на міжнародних ринках і курсу валют (експортери виграють від знецінення національної валюти та курсових різниць: доходи в доларах чи євро, витрати – у гривнях).

Рис. 11. Обсяг реалізованої промислової продукції, м. Маріуполь11

% від показника Донецької обл.

Рис. 12. Оборот роздрібної торгівлі, м. Маріуполь12

% від показника Донецької обл.


11 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
12 Там само.

Обсяги роздрібної торгівлі також показали позитивну динаміку: у 2016 році в номінальному виразі відповідний показник виріс майже на 29% від рівня 2013 року. Клієнтами роздрібного бізнесу є місцеві жителі, купівельна спроможність яких хоча і зростала кожного року, але з урахуванням високої інфляції, зміни були не надто значні. Це найбільше вплинуло на малий бізнес, для якого торгівля є основним джерелом прибутку. Кількість малих підприємств у місті скоротилась на 6,5% в порівнянні з 2013 роком.

Рис. 13. Доходи населення м. Маріуполь, грн13

Таблиця 1. Кількість діючих підприємств у м. Маріуполь14

2013 2014 2015 2016
Великі 7 6 9 6
Середні 125 125 124 134
Малі 2771 2702 2682 2593
Разом 2903 2883 2815 2733

Основний обсяг інвестицій в Маріуполі здійснюють великі підприємства, які через капіталоємність виробництва повинні постійно вкладати кошти, щоб забезпечити стабільну діяльність своїх компаній. Майже двократне зростання обсягів інвестицій у 2016 році відносно 2013 року в більшій мірі пов’язане із особливостями статистичного обліку – реєстрацією великих компаній з інших населених пунктів, а не з підвищенням реального інвестиційного рейтингу міста.

Рис. 14. Динаміка капітальних інвестицій м. Маріуполь, млн грн15

% від показника Донецької обл.


13 Джерело: за даними Маріупольської міської ради.
14 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
15 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.

В економіці Краматорська значну роль відіграють виробничі підприємства, що орієнтовані на зовнішні ринки. У 2016 році місто реалізувало промислової продукції на 32 млрд. гривень – 15,5% від Донецької області, збільшивши цей показник у 3,5 рази від рівня 2013 року. Більшою мірою таке зростання зумовлене юридичною перереєстрацією великих підприємств з тимчасово окупованих територій у місті, а не з розширенням діяльності наявних.

Рис. 15. Обсяг реалізованої промислової продукції, м. Краматорськ16

% від показника Донецької обл.

Рис. 16. Оборот роздрібної торгівлі, м. Краматорськ17

% від показника Донецької обл.


16 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
17 Там само.

У той же час роздрібний товарообіг збільшився не так стрімко, продемонструвавши зростання у 1,5 рази від докризового показника в номінальному вигляді. Зростання доходів населення на фоні інфляції було не надто помітним, однак роздрібний сектор отримав додатковий імпульс для розвитку за рахунок збільшення кількості платоспроможних споживачів з числа переселенців, що дало змогу невеликим торговельним підприємствам продовжувати свою діяльність і масово не закриватись.

Рис. 17. Доходи населення м. Краматорськ, грн18

Таблиця 2. Кількість діючих підприємств у м. Краматорськ19

2013 2014 2015 2016
Великі 2 4 7 6
Середні 65 63 69 71
Малі 981 994 1054 971
Разом 1048 1061 1130 1048

За останні роки в місті не було засновано нових компаній, що могли б створити додаткові робочі місця і забезпечити потік інвестицій в муніципальну економіку. Тому інвестиційні показники міста не зазнали суттєвих змін і були відносно постійними: після падіння в 2014 році, обсяги інвестиції почали відновлюватись, у 2016 році номінальний показник перевищив 1 млрд. гривень, що становило 105,8% від значення 2013 року.

Рис. 18. Динаміка капітальних інвестицій м. Краматорськ, млн грн20

% від показника Донецької обл.


18 Джерело: за даними Краматорської міської ради.
19 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
20 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.

У Слов’янську немає великих експортоорієнтованих підприємств, які б приносили місту значні доходи. Відтак падіння обсягів промислового виробництва було найбільш помітним: у 2016 році показник реалізації продукції становив трохи більше 50% від аналогічного у 2013 році.

Рис. 19. Обсяг реалізованої промислової продукції, м. Слов’янськ21

% від показника Донецької обл.

Рис. 20. Оборот роздрібної торгівлі, м. Слов’янськ22

% від показника Донецької обл.

Важливим джерелом розвитку місцевої економіки стала роздрібна торгівля. Ця сфера змогла відновитися після кризового падіння, і у 2016 році зростання становило 17% або 142 млн. грн. від рівня 2013 року. Стримуючими чинниками для галузі виступало скорочення реальних доходів жителів і зменшення кількості споживачів (місто втратило більше 19 тис. мешканців з початку конфлікту). Зниження кількості малих підприємств становило трохи більше 6% від рівня 2013 року, разом із цим у місті скоротилась чисельність середніх підприємств, які давали роботу досить великій частині мешканців міста.

Рис. 21. Доходи населення м. Слов’янськ, грн23

Таблиця 3. Кількість діючих підприємств у м. Слов’янськ24

2013 2014 2015 2016
Великі
-
Середні 36 40 39 29
Малі 735 696 699 691
Разом 771 736 738 720

21 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
22 Там само.
23 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.
24 Там само.

Незважаючи на складні економічні умови, у 2016 році обсяг капітальних інвестицій в економіку становив 182,5 млн. грн, продемонструвавши зростання на 32% від рівня 2013 року, що у кількісному вираженні становило 44 млн.грн. Позитивна інвестиційна динаміка, яка виникла у 2015 році, дає змогу прогнозувати стабілізацію економічної ситуації міста у перспективі.

Рис. 22. Динаміка капітальних інвестицій м. Слов’янськ, млн грн25

% від показника Донецької обл.


25 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.

Муніципальні фінанси

На відміну від показників розвитку економіки, що були досить варіативними, для бюджетної сфери досліджуваних міст характерні спільні тренди. Міські бюджети були врівноважені по доходах і видатках, за винятком незначного бюджетного дефіциту у 2013 році. Протягом 2014-2016 рр. у номінальному виразі бюджети зростали в основному за рахунок збільшення надходжень офіційних трансфертів та зростання обсягів податкових доходів.

Рис. 23. Динаміка дохідної частини місцевих бюджетів, млн грн26

Рис. 24. Видатки місцевих бюджетів на 1 мешканця, грн27

У структурі доходів переважають трансферти: 50% – для бюджету Маріуполя, 63% – для Краматорська і 64% – для Слов’янська; та податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО): 30%, 21% і 17% відповідно28. Значне зростання обсягів надходжень ПДФО до всіх місцевих бюджетів (за винятком Слов’янська у 2014 році) в 2013-2016 роках було зумовлене змінами законодавства (збільшенням нормативу відрахування ПДФО на 10% у 2015 році та ставки податку з 15 до 18% у 2016 році); підвищенням номінальної заробітної плати у зв’язку з інфляцією та юридичною реєстрацією великих підприємств у Маріуполі та Краматорську, що почали сплачувати ПДФО до бюджетів цих міст.

У структурі видатків найбільшу питому вагу мають витрати на соціальний захист та забезпечення: 22% – у Маріуполі, 33% – у Краматорську, 36% – у Слов’янську; освіту: в середньому 25% для всіх міст; та охорону здоров’я: приблизно 18%. Переважна частина видатків – це поточні витрати, що спрямовуються на виплату заробітної плати працівників бюджетної сфери, комунальні платежі, субсидії населенню тощо.

Таблиця 4. Деякі показники соціальної сфери29

Кількість лікарняних ліжок на 10 тис. нас.
Кількість учнів у школах, тис. осіб
Кількість дітей у дошкільних закладах, тис. осіб
2013
2016
2013
2016
2013
2016
Маріуполь
77,0
79,1
35,6
35,7
15,8
14,0
Краматорськ
54,7
54,3
15,2
15,7
5,9
5,6
Слов’янськ
71,6
69,5
10,7
10
3,6
4,1

Навіть із урахуванням того, що поява ВПО у досліджуваних містах не спричинила надмірного тиску на соціальну інфраструктуру, потреби у фінансуванні проектів розвитку (доступне житло, програми економічної та соціальної інтеграції ВПО, екологічні проекти тощо), що особливо актуалізувались у постконфліктних містах, не можуть бути забезпечені лише за рахунок надходжень місцевих бюджетів та державних субвенцій. Тому деякі східні громади (Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ – лише 2 проекти) успішно співпрацюють із міжнародними донорами та громадськими організаціями щодо залучення додаткового фінансування. Для того щоб забезпечити кращу взаємодію між владою та громадянським суспільством і підвищити ефективність витрачання бюджетних коштів, у Краматорську з 2017 року почав діяти бюджет участі, у Маріуполі (міську цільову програму ще не затверджено) і Слов’янську цей механізм планується запровадити у 2018 році.


26 Джерело: звіти про виконання бюджету Маріуполя, Краматорська, Слов’янська за 2013-2016 рр.
27 Там само.
28 Розраховано середні показники за 2013-2016 рр.
29 Джерело: Головне управління статистики у Донецькій області.

Висновки

  1. Військові дії на сході розпочались одночасно із погіршенням загальної економічної ситуації в Україні. Внаслідок цього у Донецькій та Луганській областях відбувся стрімкий економічний спад, з 2016 року зафіксовано незначне економічне відновлення.
  2. Донецька та Луганська області – це високоурбанізовані регіони, тому саме міста є основними центрами економічної активності. Війна сприяла збільшенню економічної нерівності між населеними пунктами сходу та концентрації економічних потоків у великих містах.
  3. Демографічні зміни, зумовлені появою переселенців, лише прискорили доконфліктні тенденції: кількість жителів міст скорочується, та відбувається «старіння» населення.
  4. Аналіз статистичної інформації показав, що міграція ВПО переважно не створює додаткового тиску на соціальну інфраструктуру (школи, дитсадки, лікарні) досліджуваних міст, однак, як свідчать численні дослідження (наприклад, звіт Міжнародної організації з міграції) переселенці часто потребують допомоги з житлом і працевлаштуванням.
  5. Економіка східних міст, що орієнтована на енерго- та ресурсозатратну промисловість, у сучасних умовах не може забезпечити високу рентабельність, у зв’язку з чим відбувається повільне, але постійно зменшення кількості робочих місць. Тому існує запит на реалізацію місцевих програм, що орієнтовані на перекваліфікацію та підвищення конкурентних переваг місцевих жителів, в т.ч. ВПО, на ринку праці.
  6. Для невеликих населених пунктів необхідні індивідуальні стратегії, які буде спрямовано на подолання структурних диспропорцій в місцевій економіці, що особливо важливо для мономіст Сходу.
  7. З метою розробки локальних програм розвитку та налагодження продуктивної співпраці між владою, громадами та представниками неурядового сектору існує потреба у постійному моніторингу великої кількості соціально-економічних параметрів, що ускладнюється відсутністю або недостатньою кількістю необхідної інформації на веб-сайтах органів місцевого самоврядування.

Рекомендації

Для представників місцевої влади:

  • враховувати демографічні тенденції та гендерну складову при розробці програм і стратегій розвитку;
  • розробити програми перекваліфікації населення та стимулювання створення нових робочих місць;
  • розміщувати у відкритому доступі актуальну інформацію щодо економічного та соціального становища населених пунктів;
  • залучати громадськість до процесу бюджетного планування і розподілу коштів, в т.ч. шляхом впровадження партисипативного бюджету;
  • створювати умови для побудови ефективного діалогу між владою, місцевим бізнесом і громадою;
  • залучати до розробки планів (стратегій, концепцій) розвитку профільних експертів та громадськість.

Для громадських організацій:

  • здійснювати попередню оцінку потреб та проблем громад і залучати місцевих жителів до розробки проектів;
  • збільшити кількість проектів, особливо економічних, що орієнтовані на жителів невеликих міст Донбасу;
  • впроваджувати освітні проекти, що будуть сприяти набуттю вмінь та навичок, які найбільш затребувані на ринку праці;
  • проводити інформаційні заходи для місцевої влади щодо можливостей залучення грантового фінансування локальних проектів та особливостей співпраці з міжнародними донорами.

Автор: