Вплив військового конфлікту на стан дотримання конвенційних прав людини у Маріуполі, Краматорську та Слов’янську

Автор: Андрій Солодько

Порушення прав людини є одночасно симптомом та причиною існування напруженості в суспільстві. Коли права людини не захищені, а основні людські потреби, пов'язані з цими правами, не забезпечені, це породжує напругу у суспільстві, яка має ознаки латентного конфлікту, і збільшує потенціал для спалаху фізичного насильства, тобто конфлікту явного.

Вступ

Це дослідження має на меті звернути увагу на стан дотримання прав людини в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську, визначити, який вплив має конфлікт на сході України та постконфліктний статус звільнених міст на права людини. Дослідження проводиться шляхом аналізу державної політики та діяльності громадянського суспільства через призму того, наскільки права людини стають кінцевою метою державної політики в постконфліктних районах, та аналізом того, які інструменти та засоби для реалізації такої мети використовуються. При проведенні дослідження окрема увага зверталася на наявні вразливі групи населення, в першу чергу, на внутрішньо переміщених осіб. Забезпечення їхніх прав повинно бути наріжним каменем державної та місцевої політик при формуванні програм економічного та соціального розвитку міст. Оцінюючи стан дотримання прав людини, ми не намагалися скласти рейтинг міст, оскільки польова частина дослідження показала, що міста пережили різний досвід окупації та значно відрізняються економічно, соціально та культурно. Увага приділялася тим аспектам дотримання прав людини, на які вказали місцеві мешканці та активісти під час польової частини дослідження, а також на ті, на які посилається Управління Верховного комісара ООН з прав людини у своїх регулярних звітах.

Постконфліктний вимір прав людини в містах на сході України

Права людини є інструментом підтримання миру на сході. Матеріалізація державної політики в сфері захисту прав допомагає уникнути рецидиву конфлікту та понижує рівень занепокоєння в суспільстві, який у трьох містах є високим. Забезпечення дотримання прав людини в містах, які пережили досвід конфлікту та досі перебувають поруч із зоною ведення бойових дій, місцевим населенням бачиться через призму забезпечення їхніх соціально-економічних прав. Це підтверджується досвідом особистого спілкування з представниками громадських організацій, які займаються захистом прав людини безпосередньо в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську та даними національного дослідження прав людини. Разом з тим, те саме дослідження підтверджує, що жителі Донбасу більше за інших готові терпіти матеріальні труднощі заради збереження громадянських прав1.

Проте аналіз державних програм, стратегій, статутів, бюджетів міст, програм, що впроваджуються донорами, міжнародними організаціями, громадськими активістами на місцях, показав, що захист прав людини в містах на сході на додачу до традиційних включає також нехарактерні для інших регіонів України змінні. Сюди входять питання примирення, роззброєння, запобігання насильству і злочинності, адаптація економіки міст до нових реалій, стабілізація політичної ситуації, відновлення інфраструктури та державних інститутів, залучення приватного сектору, громадянського суспільства, міжнародних організацій, ВПО до вироблення політики. Тому можна говорити, що контекст прав людини в постконфліктних містах є набагато більш комплексним і багатошаровим, ніж загалом по країні.

Внаслідок конфлікту з’явилися велика група людей, які потребують посилення захисту їхніх економічно-соціальних прав. Здебільшого вони належать до чутливих категорій населення, найбільша з яких внутрішньо переміщені особи, та є так званими раптово бідними. Вони втратили майно та джерела існування внаслідок конфлікту та мають специфічні проблеми: відсутність власного житла, незадовільні житлові умови, проблеми з працевлаштуванням, низький рівень оплати праці, складнощі в доступі до соціальних послуг.


1 Див. "Що українці знають і думають про права людини" http://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/DG/Ombudsman%27s%20project/HumanRightsUa.pdf


Відповідно до даних Міністерства соціальної політики, кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні знижується. На початок 2018 року їх зареєстровано 1 492 100 — це найменша загальна офіційна кількість переселенців за останній рік. Проте в Донецькій області зосереджено найбільше переселенців серед усіх областей — 496 тисяч осіб

Кількість зареєстрованих ВПО та кількість населення до початку конфлікту

Кількість сімей ВПО


При цьому аналіз даних показує, що реальна кількість тих, хто перебуває в містах, є меншою. Оцінити їх кількість на сьогодні можна лише непрямими методами. Так, якщо подивитися на кількість дітей ВПО, які відвідують навчальні заклади, то в Маріуполі таких 1929 в школах та 699 в дитсадках, в Краматорську відповідно 1002 і 512, в Слов’янську — 800 та 350. У Краматорську за такої кількості дітей волонтери оцінюють реальну кількість ВПО, які весь час перебувають в місті, у 10-12 тисяч осіб, в Маріуполі — до 60 тисяч.

Крім цього, окупація та конфлікт розділили населення, створивши культуру союзників та ворогів. Створення такої маргіналізованої групи посилює дискримінацію та виходить далеко за межі соціально-економічних прав і абсолютно порушує політичні права, оскільки ці маргіналізовані групи мають дуже обмежені можливості впливати на рішення, які безпосередньо їх стосуються.

Розбудова миру

Правозахисниками в містах мир розглядається умовно у негативному і в позитивному сенсі. Під негативним сенсом розуміється ситуація, коли існує відсутність прямої загрози фізичного насильства. Наразі вони вважають, що влада успішно сприяє досягненню цього «негативного миру». З другого боку, вони говорять, що є ще позитивний мир, який передбачає наявність умов для рівності, відсутності дискримінації, соціальної справедливості, поваги до прав людини. Його наразі досягнути не вдалося. Потрібно реалізовувати програми, спрямовані на вирішення структурних причин конфлікту, який мав місце в Маріуполі, Слов’янську та Краматорську в 2014 році. У першу чергу через забезпечення соціально-економічних прав, щоб ліквідувати характерні для регіону сумніви щодо минулого, та через залучення громадян до прийняття рішень, щоб побудувати стабільні взаємовідносини «влада – громада».

Влада та права людини

Місцева влада працює з широким колом правозахисних громадських та міжнародних організацій, розбудовуючи партнерські відносини, що сприяють поліпшенню ситуації з правами людини. Проте нормативна рамка прав людини забезпечується лише на національному рівні. На місцевому рівні вона відсутня. Це можна пояснити браком готовності брати на себе відповідальність через нестачу ресурсів та відсутність запиту з боку громади. Більшість правозахисних проектів у містах фінансуються за рахунок донорських коштів.

Місцеві органи влади сфокусовані на забезпеченні соціально-економічних прав населення. Новим є їх партнерство з міжнародними організаціями, які підтримують їх інституційно та матеріально. З інформації, доступної в реєстрі діючих проектів міжнародної технічної допомоги та сайтів місцевих органів влади, протягом року у трьох містах реалізується близько 70 проектів соціально-економічного спрямування за повної або часткової підтримки донорів.

Уряд через необхідність безпосередньо виконувати взяті міжнародні зобов’язання реорганізував свою систему захисту прав людини на сході, розмістивши представників на місцях. Державна присутність є географічно нерівномірною, що впливає на рівень забезпечення прав людини. Через обласний статус Краматорська здебільшого всі вони перебувають тут та сфокусовані на попередженні дискримінації та забезпеченні прав внутрішньо переміщених осіб. У зв’язку з цим з’явилися: у Маріуполі та Краматорську – Представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (т. зв. Регіональні координатори взаємодії з громадськістю); у Краматорську – Сектор у Донецькій області Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб та Радник міністерства соціальної політики з Питань ВПО.

Слов’янськ є маргіналізованим. Якби не близькість до Краматорська, то місто страждало би від нерівного доступу до охорони здоров'я, освіти (хоча і зараз у забезпечення права на освіту та охорону здоров’я в Слов’янську інвестується менше), правосуддя, інших служб.

Порівняння людських та фінансових ресурсів, залучених для надання публічних та соціальних послуг, показало, що Краматорськ здатен забезпечити на 18% більше послуг, ніж Маріуполь, та на 28%, ніж Слов’янськ. Отримання цих послуг має значення для ліквідації дискримінації та подолання соціальної нерівності. Тому потрібно шукати нові підходи для того щоб використовувати бюджетні кошти таким чином, щоб поступово зменшувати прогалини у здійсненні прав людини. Забезпечення економічних, соціальних та культурних прав не повинно визначатися місцем проживання.

Крім присутності міжнародних організацій в містах зросла кількість громадських організацій правозахисного спрямування. Це відбулося за рахунок реєстрації нових та відкриття представництв вже існуючих. Проте з відкритих джерел (ЄДРПУО, ngomap.org.ua, сайти органів місцевого самоврядування) вдалося встановити, що більшість із них не веде жодної діяльності. Якщо брати до уваги лише ті, які мають сайт та/або реалізували хоча б один проект, то в Маріуполі таких організацій нараховано 13, в Краматорську – 11, в Слов’янську 7.

Інтеграція ВПО

ВПО не інтегровані в місцеві громади ні юридично, ні фактично, хоча і побутує думка, що на Донбасі інтеграція відбувається легше. Ця думка очевидно пов’язана з культурною інтеграцією, яка тут справді відбувається легше, ніж в інших районах. На сході існує високий ступінь солідарності з ВПО та високий рівень співчуття. Проте, як показує дослідження терпимості, проведене Міністерством тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях, найскладнішою є ситуація із забезпеченням основних життєвих потреб населення через найвищий рівень безробіття. Це гальмує можливості інтеграції для ВПО.

Іншою проблемою є низька частка утворених об’єднаних територіальних громад, в Донецькій області їх лише 9. Відсутність об’єднаних територіальних громад зокрема в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську не дає можливість залучати додаткові державні субвенції.

Окрім того, Краматорськ, Слов’янськ та Маріуполь не мають окремих програм інтеграції ВПО. У Донецькій області протягом 2015-2016 років діяла регіональна програма інтеграції, соціальної адаптації та захисту внутрішньо переміщених осіб, після цього діяла відповідна програма на 2017 рік. При цьому, що цікаво, у Луганській області було прийнято дворічну програму на 2017-2018 роки. Бюджет програми становив у 2015-2016 роках 85049,4 тис. грн, при цьому фінансування відбувалося за рахунок коштів міжнародних донорів та неурядових організацій, частково місцевих бюджетів та в незначній мірі обласного бюджету.

Обсяги фінансування програм інтеграції ВПО в Донецькій області (тис. грн)

Джерела фінансування 2015 рік 2016 рік 2017 рік
Обласний бюджет 2 000 2 941,9 10 000
Місцевий бюджет 4 528,9 6 969,5 88 364,8
Міжнародні донори та НУО 4 727,9 63 881,2 1 513 086,9
Всього 11 256,8 73 792,6 1 611 451,7

З поданих даних видно, що обсяг фінансування постійно зростає, проте основним джерелом надходжень є донорська допомога. За три роки її обсяг зріс у 22 рази. Проте ефективність програм інтеграції ВПО оцінити неможливо, оскільки звіти не містять інформації щодо досягнення індикаторів, хоча в самі програми закладалося 27 індикаторів.

Громадська безпека

Незважаючи на посилення адміністративних зусиль щодо забезпечення безпеки людей, на місцевому рівні кількість злочинів зросла в середньому на 20% в кожному місті. Великим недоліком є те, що в містах не працюють механізми участі громадян та підзвітності правоохоронних органів. Механізми на місцевому рівні хоч і передбачені, проте є надзвичайно слабкими, коштів недостатньо. Проте у стратегічних планах міст (Краматорська та Маріуполя, у Слов’янську стратегія розробляється) передбачено напрямок «Безпечне місто», який за умови реалізації принесе такі результати:
- підвищення рівня та оперативності реагування на правопорушення та їх розкриття
- забезпечення безпеки в публічних місцях
- для Маріуполя – зниження рівня вчинення адміністративних порушень на 50%, а злочинів на 47%

Судовий захист прав людини

Правосуддя, відновлення справедливості, відшкодування завданої шкоди, покарання винних та гарантії неповторення порушень прав людини є наріжним каменем у забезпеченні верховенства права. Аналіз судових рішень в ЄДРПОУ місцевих судів міст Маріуполя, Краматорська та Слов’янська показує, що за судовим захистом найбільше зверталися з приводу таких прав людини: трудових, житлових, право на життя, право на свободу та особисту недоторканість. Разом з тим зі звітів правозахисних та міжнародних організацій вбачається, що серйозні порушення прав людини, пов’язані з конфліктом, залишалися безкарними. Притягненню винних до відповідальності перешкоджають неефективні розслідування, політизація справ за участі високопосадовців (Слов’янськ) та втручання у здійснення правосуддя.

Свобода пересування

Дискримінаційний характер має обмеження свободи пересування шляхом введення внутрішніх контрольно-пропускних пунктів, на яких перевіряються особисті дані та IMEI коди телефонів, при цьому особисті дані збираються з порушенням законодавства. На повторювані дискримінаційні практики вказує БФ «Право на захист». При цьому так званий новоприйнятий закон «про деокупацію Донбасу» лише посилить незахищеність місцевих жителів.

Право на житло

У Маріуполі на балансі місцевих рад знаходяться 2502 будинків загальною площею 5366,27 тис. м², житлової площі 3356,03 тис. м². Кількість квартир у цих будинках – 110043. Середня забезпеченість житловою площею на кожного жителя міста становить 20,5 м².
У Слов’янську на балансі міської перебуває 572 житлових будинків загальною площею 1014,4 тис. м². ЖБК складають 33 житлових будинки площею 135,0 тис. м², ОСББ – 31 житловий будинок площею 133,3 тис. м². На одного мешканця в середньому припадає 23,39 м².
У Краматорську на балансі міської ради перебуває 2486,5 тис. м². На одного мешканця в середньому припадає 24,1 м² житлової площі.

У зв’язку з внутрішнім переміщенням у містах сходу значно збільшилося навантаження на житлову інфраструктуру, та виросли ціни на житло.

Динаміка цін вартості житла, тис. грн. за м

Графік цінового розподілення житла станом на грудень 2017 року (тис. грн)

Забезпечення соціальним житлом відбувалося за рахунок місцевих бюджетів та донорських коштів.

У Маріуполі було введено програму викупу житла на вторинному ринку та передача у тимчасове користування. Станом на 29 грудня 2017 року було придбано 43 квартири на суму 20,2 млн грн загальною площею 2098 м², що в середньому становить 9,6 тис. грн за м² за гранично допустимої законом ціни 11 310 грн. У Слов’янську та Краматорську таких програм реалізовано не було, хоча перешкод на законодавчому рівні не було. Натомість ці міста покладалися на донорську допомогу для забезпечення потреб у житлі шляхом ремонту житлового фонду. При цьому потрібно брати до уваги, що частково Слов’янськ покриває потреби в житлі за рахунок розміщення ВПО в Святогірську, а Краматорськ – у містах-сателітах.

У Краматорську програма забезпечення житлом реалізується за рахунок коштів ЄС (2 млн євро). За ці гроші відбувається реконструкція гуртожитків, розрахованих на 253 місця. Житло розраховане в першу чергу на найбільш вразливі категорії ВПО, а також місцевих жителів, які постраждали від конфлікту.

У Слов’янську також за рахунок коштів ЄС реконструюється гуртожиток на гуртожиток сімейного типу.

Рекомендації

Для представників місцевої влади:

  • Інституціоналізувати механізми захисту прав людини на місцевому рівні через створення структурних підрозділів у місцевих органах влади, громадських радах, залучивши присутні в регіоні громадські організації.
  • Звітуючи про виконання програм, включати дані по індикаторах, які були закладені в програми. Наприклад, в програму інтеграції закладено індикатор «кількість введеного в експлуатацію житла». У звіті такі дані відсутні.
  • Виконувати взяті перед донорами зобов’язання. Так, відремонтувавши житло на кошти ЄС з умовою заселення туди ВПО, є випадки подальшого його розподілення між пільговиками з черги.
  • У містах компактного проживання ВПО, якими є Маріуполь, Слов’янськ та Краматорськ, опрацювати можливості розробки програм інтеграції на місцевому рівні. Це дасть змогу врахувати місцеві особливості щодо індивідуальних характеристик ВПО, інфраструктури населених пунктів, наявних можливостей щодо залучення коштів та співпраці з донорами.
  • Розробити стратегію міста Слов’янськ, включивши у неї індикатори покращення захисту прав людини.

Для громадських організацій:

  • Здійснювати попередню оцінку потреб ВПО та місцевих жителів перед реалізацією проектів з метою кращого задоволення потреб та попередження конфліктів.
  • Проводити заходи щодо можливостей залучення фінансування локальних проектів з місцевого бюджету, адвокатувати партисипативні практики бюджетування.

Автор: