Стан та умови розвитку міських НУО та ініціатив в Маріуполі, Краматорську, Слов’янську

Автор: Марія Грищенко

ВСТУП

Одним із важливих аспектів трансформації міст є зміни системи міського управління. Після 2014 року в українських містах були започатковані процеси реформування системи управління, що пов’язані в першу чергу із децентралізацією та посиленням ролі громадянського суспільства в прийнятті рішень в містах. Посилення ролі громадянського суспільства, а особливо підвищення рівня залучення жителів до міського управління є запорукою розвитку демократичного міського управління та запровадження практик «хорошого врядування» в містах. В дослідженні я звертаюсь до аналізу трансформацій діяльності неурядових організацій, як основних акторів громадянського суспільства в містах – Маріуполі, Краматорську та Слов’янську після 2014 року.

Метою дослідження є виявлення трансформації зміни умов та стратегій розвитку громадянського суспільства в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську. Основна увага приділена аналізу сучасних умов та потенціалу до майбутнього розвитку громадської діяльності в містах. Я аналізую трансформації діяльності саме неурядових організацій, оскільки вони, з одного боку, виступають найбільш чисельними акторами громадянського суспільства, з другого боку, саме ці організації виконують роль посередника між органами міської влади та жителями міста.

Аналіз трансформації громадянського суспільства передбачає два основні зрізи дослідження: 1) аналіз умов розвитку громадянського суспільства; 2) аналіз трансформації практик та стратегій діяльності неурядових організацій.

Перший розділ цього матеріалу присвячений аналізу умов розвитку громадянського суспільства, що склались після 2014 року. На основі дослідження результатів опитувань громадської думки, аналізу статистичних даних та індексів якості міського управління я розглядаю: 1) умови, що створюють муніципалітети для забезпечення участі громадянського суспільства в міському управлінні; 2) стан суспільної свідомості та громадської думки стосовно оцінки діяльності органів міської влади, громадянського суспільства та досвіду жителів участі в міському управлінні; 3) рівень фінансової підтримки громадянського суспільства донорськими організаціями.

Другий розділ присвячений трансформації в діяльності неурядових організацій після 2014 року. Для аналізу кількісних змін були використані статистичні дані з реєстру громадських об’єднань. З метою аналізу якісних змін, що відбулись в громадянському суспільстві, було проведено якісне соціологічне дослідження серед представників громадянського суспільства, що працюють в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську з метою виявлення їхнього ставлення до змін, що відбуваються; мотивації участі в громадській діяльності; виявлення основних потреб; увага приділена і аналізу стратегій взаємодії неурядових організацій та органів міської влади, неурядових організацій між собою, та впливу донорських організацій та діяльність НУО. З метою розробки рекомендацій також було проаналізовано сприятливі фактори та бар’єри розвитку громадянського суспільства на думку громадських діячів, що працюють в містах Донецької та Луганської області. В якості методу дослідження було обрано метод глибинних інтерв’ю. Загалом було проведено 19 інтерв’ю, було опитано: 1) 5 інтерв’ю з громадськими діячами м. Маріуполя (3 чол. та 2 жін.); 2) 5 інтерв’ю з представниками ГО з Краматорська (3 чол. 2 жін.); 3) 2 організації, що діють в Слов’янську (1 чол. 1 жін.); 4) 3 громадські діячі, що мають досвід реалізації проектів в Маріуполі, Краматорську, Слов’янську та інших містах Донецької та Луганської областей; 5) 4 представники експертних громадських організацій, що реалізують свою діяльність в Донецькій та Луганській областях. З метою виявлення трансформації громадянського суспільства під час інтерв’ю учасникам дослідження були задані питання, що стосуються їхнього особистого досвіду реалізації громадських проектів в містах та оцінки змін, що відбуваються сьогодні в містах, а також їхнє бачення необхідних змін для розвитку демократичного міського управління.

Таким чином, в своєму дослідженні я послідовно звертаюсь до аналізу умов трансформації громадянського суспільства в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську, а також ставлення громадських діячів до цих трансформацій та їхнього бачення необхідних напрямків змін для посилення громадянського суспільства.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження умов розвитку громадянського суспільства в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську передбачає кількісний та якісний зріз стану громадської свідомості, умов фінансового та ресурсного забезпечення, рівня відкритості діяльності муніципалітетів, а також оцінку розвитку громадянського суспільства представниками громадських діячів у містах.

Дослідження стану громадської свідомості, що відображає рівень задоволеності діяльністю міських інституцій та громадянського суспільства в місті, передбачає дослідження рівня довіри до громадських організацій, оцінку їхньої діяльності та досвіду залучення до громадського життя. Важливою є і оцінка діяльності органів міської влади. За результатами соціологічних досліджень, проведених у Донецькій області та Краматорську, Слов’янську і Маріуполі після 2014 року, ми бачимо, що жителі міст мають низький рівень обізнаності в діяльності як органів міської влади, так і в діяльності організацій громадянського суспільства. Низький рівень обізнаності впливає і на невисокий рівень довіри до інституцій. Відповідно, низьким є і рівень залучення жителів до міського управління, а також діяльності громадських організацій. Більш того, містяни відчувають неспроможність жителів та громадських організацій впливати на міську політику. Отже, після 2014 року, незважаючи на підвищення рівня активності громадянського суспільства, особливо волонтерського руху, рівень апатії до діяльності громадянського суспільства залишається на високому рівні.

Впровадження реформ у міському управлінні в Краматорську, Маріуполі та Слов’янську сприяли реалізації проектів, спрямованих на підвищення рівня відкритості та прозорості діяльності органів міської влади. За результатами аналізу вторинних даних ми переконались, що на рівні формального впровадження механізмів інформування та залучення жителів до міського управління досліджувані міста створюють умови, що не відрізняються від середньостатистичних умов і в інших українських містах. Більш того, муніципалітет Маріуполя є більш відкритим за більшість великих міст. Проте запровадження механізмів онлайн-інформування, а також початок впровадження механізмів залучення жителів до міського управління нівелюються за умови недовіри до органів міської влади та низького рівня обізнаності в їхній діяльності.

З другого боку, за оцінками експертів, на подальший розвиток рівня відкритості муніципалітетів впливають наявні програми грантової підтримки міжнародних донорів у містах, а також посилення контролю з боку представників громадянського суспільства (зокрема, громадських організацій та незалежних ЗМІ). Більш того, за оцінками експертів, органи місцевої влади почали більш активно реалізовувати спільні проекти із громадськими організаціями та залучати їх до процесу прийняття рішень. Однак така взаємодія має несистемний характер. На постійній основі муніципалітети взаємодіють лише із обмеженим колом ГО, решта ж громадських організацій запрошується до діалогу лише в ситуації громадської незадоволеності прийнятим рішенням. Таким чином, у містах відсутні практики раннього залучення громадськості до міського управління.

На активізацію діяльності громадських організацій в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську вплинуло збільшення обсягів фінансування міжнародними донорськими організаціями на діяльність громадянського суспільства. Так, з 2014 року спостерігається зростання рівня підтримки проектів у Донецькій та Луганській області. За сферами фінансування підтримка громадянського суспільства має третій за рівнем обсяг фінансування. Реципієнтами програм, спрямованих на громадянське суспільство та налагодження демократичного управління, є як муніципалітети, так і громадські організації. Однак частка громадських організацій з Маріуполя, Краматорська та Слов’янська, що стали реципієнтами таких програм, є незначною. Громадські організації досліджуваних міст також отримують фінансування із грантів, спрямованих на підтримку ВПО. Таким чином грантова підтримка від 2014 року в області зросла. Проте за оцінками експертів, грантові програми, що сьогодні реалізуються в області, змінюють свою орієнтації від великих до малих та середніх міст. Відбувається і зміна сфер: від ресурсної та матеріально-технічної допомоги до освітніх проектів. Також експерти передбачають зменшення обсягів фінансування, спрямованих на досліджувані міста.

Таким чином, після 2014 року на рівні муніципалітетів складаються сприятливі умови розвитку громадських організацій, однак рівень громадської свідомості лишається на невисокому рівні. Хоча така ситуація є характерною для більшості міст України.

Сьогодні в містах Донецької та Луганської областей працюють декілька типів громадських організацій: 1) місцеві НУО; 2) «переселенські» НУО; 3) всеукраїнські організації, що працюють у містах. Всі ці організації роблять важливий вклад у розвиток громадянського суспільства в містах. Однак існують проблеми в інтеграції діяльності організацій-«переселенців» та організацій з інших міст до діяльності міських організацій.

За оцінками експертів та представників громадянського суспільства, значна активізація громадської діяльності відбулась у містах Донецької області як відповідь на військовий конфлікт у Донецькій та Луганській областях. З 2015 року до сьогодні відбулись значні трансформації громадської діяльності в містах. Серед таких тенденцій є: 1) спад волонтерського руху та його трансформація; 2) спеціалізація та звуження спрямування діяльності громадських організацій; 3) професіоналізація діяльності громадських організацій; 4) переорієнтація діяльності, зміна фокусу та поява нових напрямків діяльності у відповідь на сучасні виклики та нові потреби спільноти; 5) перенасичення громадського життя в містах.

На основі аналізу результатів якісного дослідження було виявлено фактори, що впливають на розвиток громадянського суспільства в містах у шести сферах: 1) політика донорської підтримки; 2) розвиток інфраструктури; 3) стан розвитку суспільства; 4) організаційний розвиток ГО; 5) міжорганізаційна взаємодія; 6) розбудова взаємодії ГО та органів міської влади. У цих шести сферах проявляються фактори, що мають позитивний вплив на розвиток громадянського суспільства. До факторів, пов’язаних із донорською діяльністю належать: 1) підвищення фінансової підтримки НУО, яка дає можливість громадським активістам цілеспрямовано зосередитись на своїй діяльності; 2) деякі донорські організації впроваджують практики моніторингу потреб міста, що дозволяє впроваджувати більш сталі проекти; 3) контроль з боку донорів діяльності реципієнтів та звітність позитивно впливають на організаційний розвиток акторів громадянського суспільства; 4) відбувається зміна фокусу від великих до малих міст, що дасть можливість вирівняти нерівність у розвитку громадянського суспільства в містах області; 5) стимулювання розвитку соціально-відповідального бізнесу донорськими організаціями потенційно може створити умови для впровадження політики диверсифікації фінансів серед НУО.

Сприятливими умовами в сфері розвитку міської інфраструктури є: 1) поступовий розвиток міської інфраструктури для проведення вільного часу та дозвілля; 2) ключовим фактором змін є створення інфраструктури для громадянського суспільства – хабів, платформ, коворкінгів. Це дає можливість створити майданчики для взаємодії, обміну досвідом та розвитку громадських організацій.

Сприятливий вплив на розвиток громадянського суспільства має і стан розвитку суспільства в містах. Серед таких факторів, на думку учасників дослідження, є: 1) активізація громадського життя; 2) створення та популяризація альтернативних практик проведення вільного часу; 3) розвиток волонтерського руху.

Розвиток організаційної спроможності інституцій громадянського суспільства сьогодні визначається: 1) вливанням «свіжої крові» до громадського активізму; 2) використання освітнього, досвідного потенціалу переселенців, їхнього соціального капіталу та інших ресурсів; 3) впровадження освітніх проектів для громадянського суспільства; 4) посилення конкуренції між НУО впливає на якість виконання проектів; 5) професіоналізація та спеціалізація діяльності НУО.

На розвиток розбудови міжорганізаційної взаємодії позитивно впливають: 1) обмін досвідом на національному та міжнародному рівні; 2) успішні практики реалізації спільних проектів; 3) ініціація декількох проектів створення баз даних про організації; 4) практика підтримки НУО середнім бізнесом; 5) запровадження коаліцій та платформ організацій.

Сприятливими умовами, що впливають на посилення участі громадських організацій в міському управлінні, є: 1) політична конкуренція за владу в місті; 2) поступове «відкриття» органів місцевої влади для взаємодії під впливом донорів та громадянського суспільства; 3) успішний досвід реалізації спільних проектів; 4) вимога донорів до налагодження взаємодії; 5) посилення уваги до діяльності органів місцевої влади.

За результатами дослідження також були виявлені і бар’єри розвитку громадянського суспільства. Бар’єри були розділені на відповідні сфери, як і у випадку зі сприятливими умовами та факторами. Так, основними бар’єрами, пов’язаними з діяльністю донорських організацій в містах, є: 1) нерівномірність розподілу ресурсів між великими та малими НУО, між великим, середніми та малими містами; 2) через швидку зміну контексту та соціальні трансформації донорські програми не встигають відповідно відреагувати, і тому створюється невідповідність потреб та сфер прикладання донорських ресурсів в містах; 3) реалізовані освітні програми часто не мають прикладного значення, або наразі не є актуальними для їх учасників.

До основних бар’єрів, пов’язаних із міською інфраструктурою, є транспортна недоступність міст та зростання вартості оренди приміщень через перебування тут міжнародних організацій. Ці фактори негативно впливають в першу чергу на організаційну спроможність інституцій громадянського суспільства.

До негативних впливів стану розвитку суспільства належать: 1) низький рівень довіри в суспільстві; 2) патерналізм, низький рівень громадської культури; 3) зрощування громадської діяльності та бізнес- чи політичних інтересів.

Негативний вплив на організаційну спроможність інституцій громадянського суспільства мають: 1) відсутність довгострокових стратегій розвитку організацій; 2) відсутність практик моніторингу проектів (до та після) та дослідження потреб аудиторій; 3) вигорання громадських діячів; 4) переоцінка організаційних можливостей організацій, що беруться за реалізацію проектів; 5) розпорошеність діяльності через те, що «всі організації беруться за все» через необхідність фінансування своєї діяльності.

Бар’єрами на шляху розвитку взаємодії міських організацій є: 1) відсутність сталої системи кооперації та взаємодії НУО; 2) поділ на «своїх» та чужих між організаціями в містах; 3) поділ на провладних та опозиційних; 4) низький рівень довіри між представниками організацій; 5) суб’єктивне відчуття конкуренції між організаціями.

Негативними факторами, що гальмують налагодження взаємодії НУО та органів місцевої влади, є: 1) відсутність прозорого та системного діалогу між НУО та органами місцевої влади; 2) низький рівень взаємної довіри та поінформованості; 3) відчуття політичної конкуренції зі сторони представників органів міської влади; 4) низький рівень культури діалогу; 5) низький рівень обізнаності в діяльності органів міської влади серед ГО; 6) монополія на доступ до ЗМІ в містах.

На основі аналізу основних бар’єрів та сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства в містах Донецької та Луганської області були розроблені рекомендації для представників ГО, органів міської влади та міжнародних донорів.

ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Рекомендації для неурядових організацій

  1. Впровадження стратегічного, а не тактичного підходу до діяльності організації, що в першу чергу має бути спрямований на розбудову сталості результатів діяльності організацій та диверсифікації джерел фінансування;
  2. Налагодження взаємодії з іншими НУО на основі спільних цінностей та взаємодоповнення. Системна взаємодія має призвести до випрацювання стратегій з метою посилення ролі громадянського суспільства в містах та впливу на впровадження міських політик. Однак така взаємодія має ґрунтуватись на спільному баченні необхідних міських трансформацій, а також має передбачати чітке розуміння мети такої взаємодії та ролі кожної організації в ній;
  3. Професіоналізація та спеціалізація діяльності громадських організацій. Діяльність організації в режимі мультифункціональності призводить до розпилення своєї уваги та проектів. На ранніх етапах, коли організації брались за кожен проект незалежно від компетенцій, така ситуація була прийнятною через відсутність організацій із необхідними компетенціями. Сьогодні зі зростанням кількості організацій та ускладненням задач, що стоять перед громадським суспільством, відсутність спеціалізації призведе до зниження якості проектів та необґрунтованої конкуренції між організаціями. На цьому етапі розвитку організації варто знайти свою вузьку нішу і розвиватись у цьому напрямку.
  4. Впровадження практик допроектного та післяпроектного моніторингу. Реалізація допроектних досліджень необхідна для виявлення потреб аудиторії, контексту реалізації проекту та потенційних бар’єрів його виконання. Післяпроектний моніторинг має бути спрямований на оцінку результатів проекту та рівень досягнення поставленої мети. Така оцінка дасть можливість реалізації більш якісних та сталих проектів, а також вдосконалювати свою роботу організаціям.
  5. Залучення партнерських ГО на етапі до написання грантової заявки. Сьогодні в більшості випадків партнерства починають розбудовуватись організацією вже на етапі, коли вона має фінансування та чіткий план проекту. Такий підхід обмежує можливість партнерської організації вплинути на результат та хід виконання проекту. Це призводить до недовіри та низької мотивації участі в проекті.
  6. Послуги професіоналів мають оплачуватись. Діяльність громадських організацій часто має характер волонтерства. Однак залучення професіоналів та експертів без відповідної фінансової винагороди призводить до знецінення роботи таких експертів, зниження їхньої мотивації та вигорання.
  7. Розбудова стратегій роботи з волонтерами, підтримки їх та заохочення. Волонтерський рух після піку 2014-2015 років поступово спадає. Волонтери часто «вигорають» та втрачають інтерес і спроможність до активної діяльності. «Хорошими» практиками підтримки волонтерів можуть бути впровадження елементів ігровізації, систем навчань та психологічної підтримки.
  8. Впровадження регулярних практик обміну досвідом. Обмін досвідом має відбуватись як між організаціями в містах, так і між містами. Сьогодні існує значний розрив в уміннях та знаннях громадських діячів у великих/середніх містах та малих містах. Обмін досвідом має вирівняти цю дистанцію. При чому обмін досвідом має носити виключно прикладний характер із детальним аналізом кейсів – умов для успішної реалізації проекту, а також бар’єрів та проблем, що виникали. Важливим буде впровадження практики стажувань громадських діячів у різних ГО. Окрім того, таке навчання чи обмін досвідом має бути своєчасним для громадських діячів – вони мають отримати можливість відразу застосувати отримані знання на практиці.
  9. Інформування про свою діяльність міської спільноти. Рівень обізнаності жителів міста про діяльність громадських організацій є дуже низьким. З метою підвищення рівня довіри, а також залучення жителів до міського управління ГО мають інформувати жителів про свою діяльність. Це інформування має бути здійснено доступною мовою для жителів із використанням доступних для них засобів масової інформації. Одним із найважливіших джерел розповсюдження інформації про події, що відбуваються в містах, для жителів Донецької та Луганської області є інформація від родичів, друзів та колег. Таким чином, ефективним каналом розповсюдження інформації про діяльність ГО є залучення локальних лідерів громадської думки.
  10. Налагодження діалогу з жителями, залучення жителів на ранніх етапах проекту. Залучення жителів на етапі розробки проекту дасть можливість більш якісно розуміти потреби міської спільноти та підвищить рівень довіри жителів до громадських організацій.
  11. Інтеграція діяльності «нових» та «старих», «своїх» та «чужих». В містах Донецької та Луганської областей сьогодні працює значна кількість організацій з інших міст та організацій-«переселенців». Залучення їх до спільних проектів дасть можливість посилити громадянське суспільство новими ресурсами, знаннями та соціальним капіталом. Особливим потенціалом для розвитку громадянського суспільства мають «переселенські» ГО.
  12. Посилення обізнаності в структурі та діяльності публічної влади. Громадські діячі мають низький рівень правової обізнаності в структурі діяльності органів міської влади. Для більш ефективного впливу на міську політику громадські діячі мають розумітись на законодавчому підґрунті діяльності органів місцевого самоуправління та розподілі сфер їхньої відповідальності.
  13. Посилення людських ресурсів організації. Громадські організації мають більшу увагу приділяти не лише навчанню своїх активістів, а й розбудові команди та впровадженню практик невигорання в своїй діяльності для забезпечення сталості функціонування та розвитку організацій.
  14. Запровадження проектів, що забезпечують обмін практичним досвідом – стажування в громадських організаціях та міських інституціях.
  15. Запровадження проектів, що посилять мобільність жителів міст, не лише громадських активістів, а й звичайних мешканців.
  16. Документування досвіду та розповсюдження його в електронній формі – це дасть можливість поділитись унікальним досвідом громадських ініціатив у містах, а також відрефлексувати свій досвід і зробити висновки для майбутніх проектів.

Рекомендації для органів міської влади

  1. Посилення прозорої діяльності муніципалітетів. Муніципалітети мають продовжувати свою діяльність у напрямі посилення прозорості своєї діяльності. Це збільшить рівень довіри жителів до органів міської влади. А також підвищить рівень обізнаності про їхню діяльність.
  2. Розробка прозорої системи залучення НУО до своєї діяльності. Сьогодні муніципалітети несистемно взаємодіють з НУО на основі особистих контактів та попереднього досвіду взаємодії. Це впливає на зростання рівня недовіри до публічної влади зі сторони інших ГО. Для підвищення рівня довіри та відкритості муніципалітети мають розробити та впровадити стратегію взаємодії органів міської влади з неурядовими організаціями.
  3. Запровадження програм залучення НУО до реалізації проектів:
    1. в якості підрядників та надавачів послуг (в сферах, де ГО є експертами, наприклад залучення жителів);
    2. фінансування проектів, реалізованих ГО – окрім бюджету участі запровадження конкурсу грантів від муніципалітетів для ГО. Це дасть можливість отримати досвід взаємодії з великою кількістю ГО та позитивно вплине на рівень довіри як до публічної влади, так і до НУО в суспільстві;
    3. запровадження бюджету участі.
  4. Розробка програм залучення жителів до прийняття стратегічних рішень на ранньому етапі.
  5. Раннє інформування про проекти, реалізовані муніципалітетами. Основною причиною недовіри та критики рішень органів міської влади є незнання та нерозуміння рішень, що приймаються, а також неможливість вплинути на ці рішення. Раннє інформування та консультації з громадськістю на етапі розробки проекту дасть можливість зрозуміти потреби жителів та громадських діячів та залучити їх до проекту.
  6. Спільні освітні програми для налагодження діалогу між НУО та органами міської влади. НУО та представники муніципалітету не обізнані в діяльності одне одного, що впливає на взаємну недовіру. Для налагодження взаємодії першим кроком є знайомство. Відповідні проекти дадуть можливість не лише познайомитись, а й закласти основу спільної діяльності.
  7. Запровадження програм обміну досвідом між муніципалітетами в області та на національному рівні.
  8. Дослідження потреб жителів та НУО до реалізації проектів та запровадження практик поінформованого та обґрунтованого процесу прийняття рішень. Основою критики діяльності органів публічної влади є нерозуміння підґрунтя та причин прийняття тих або інших рішень. Рішення мають відповідати потребам жителів та мають бути обґрунтованими. Дослідження потреб жителів та прийняття рішень на основі даних будуть сприяти сталості міського управління та підвищенню прозорості міського управління.
  9. Розвиток транспортної доступності міст. Транспортне сполучення в місті часто впливає на рівень громадської активності та відвідування культурних заходів, особливо це стосується вечірнього часу. Більш того, погане сполучення між містами негативно впливає на процеси кооперації та обміну досвідом між громадськими активістами з різних міст області.
  10. Запровадження проектів, що забезпечують обмін практичним досвідом – стажування в громадських організаціях та міських інституціях. Запровадження проектів, що забезпечують обмін практичним досвідом – стажування в громадських організаціях та міських інституціях.
  11. Реалізація просвітницьких проектів, спрямованих на роз’яснення жителям їхніх можливостей до залучення у доступній та зрозумілій формі.
  12. Впровадження проектів партнерських обмінів між містами (національними та іноземними) для жителів міста з метою посилення мобільності жителів. Це дасть можливість розвиватись спільноті в бік більшої відкритості та толерантності до «інших».
  13. Підтримка утворення хабів соціальних ініціатив. Запровадження можливості прозорого доступу ГО до пільгової оренди приміщень.
  14. Ініціація альтернативних культурних та освітніх фестивалів у місті із запрошенням гостей з інших міст та країн. Всі міські заходи та фестивалі використовувати з просвітницькою метою для інформування про систему міського управління, громадські проекти та ініціативи, а також можливості залучення жителів до міського управління. Більш того, такі фестивалі можна використовувати і з метою залучення жителів до процесу прийняття рішень (наприклад, проводити паралельно обговорення, дослідження, опитування громадської думки, виставки міських проектів із збором зворотного зв’язку думки). Це дасть можливість сформувати більшу довіру та поінформованість у міській спільноті.
  15. Впровадження практик систематичних публічних зустрічей службовців з жителями та громадськими активістами для презентації міських проектів, обговорення міських проблем та освітніх заходів, що стосуються міського розвитку та міського управління.

Рекомендації для донорських організацій

  1. Моніторинг потреб аудиторії та основних стейкхолдерів на місцях. Для реалізації програм, що відповідають потребам міст важливими є передпроектні консультації з майбутніми стейкхолдерами. Важливо проводити консультації не лише з експертами та муніципалітетами, а й представниками громадянського суспільства в самих містах. Це суттєво підвищить рівень актуальності проектів та вмотивованості громадських діячів.
  2. Стимулювання проектного моніторингу. Запровадження практик дослідження потреб аудиторії до проекту та якісної оцінки результатів проекту, в тому числі і самооцінки для громадських організацій. Це дасть можливість реалізувати більш актуальні та сталі проекти, а також посилить організаційну спроможність ГО.
  3. Стимулювання проектів кооперації на етапі підготовки проекту (визначення партнерських організацій та включення їх у заявку):
    1. Між НУО в містах
    2. Між НУО з різних міст
    3. НУО та органів міської влади
  4. Стимулювання сталості та диверсифікації джерел фінансування неурядових організацій.
  5. Реалізація освітніх проектів із обміну «реальним» прикладним досвідом із можливістю впровадження отриманих умінь. Найбільш ефективним способом навчання є реалізація на практиці отриманих знань. Отримані уміння та навички будуть засвоєні у випадку, якщо людина, що пройшла навчання, відразу випробувала їх на практиці. Тому освітні програми мають передбачати як теоретичну, так і практичну частини. А ще краще передбачати подачу заявки та реалізацію проекту в короткий термін після навчання.
  6. Стимулювання проектів міжорганізаційних стажувань для обміну досвідом.
  7. Впровадження «справедливого» розподілу ресурсів між великими та малими містами, великими та малими організаціями.
  8. Впровадження програм розвитку організаційного та людського потенціалу для громадських організацій в містах Донецької та Луганської області. Запровадити програми, що передбачають навчання всієї команди та тімбілдінг.
  9. Запровадження освітньої програми з написання грантів, проектного менеджменту, ведення звітності та післяпроектного моніторингу для організацій, що бажають долучитись до грантової програми до оголошення конкурсу на здобуття гранту.
  10. Посилення проектів, спрямованих на мобільність жителів міст та громадських активістів із можливістю мережування та отримання практичного досвіду. При навчанні громадських активістів важливим є одночасне навчання декількох представників організації – це дасть можливість пришвидшити та посилити ефективність освітніх проектів. Під час навчання представників муніципалітетів важлива участь в освітніх програмах як службовців середньої ланки, так і керівників департаментів та підрозділів. Це дасть можливість полегшити комунікацію та донесення необхідності змін від службовців, що пройшли навчання, до службовців, що не отримали такого досвіду.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Умови розвитку громадянського суспільства. Муніципалітет та стан громадської свідомості

Сталий розвиток міст неможливий без активного залучення жителів до міського управління. Таке залучення має відбуватись на всіх етапах процесу прийняття рішень та розробки міських політик – від інформування до консультацій та моніторингу реалізації програм і проектів. Активне залучення жителів до міського управління зміцнює двосторонній процес взаємодії та передбачає з одного боку відкритість та прозорість діяльності муніципалітетів, а з другого – посилює громадянське суспільство в містах.

Рівень участі жителів у міському управлінні залежить від багатьох факторів, наприклад, умов та можливостей, які надають муніципалітети; попереднього досвіду такої участі; задоволеності діяльністю органів міської влади; довіри до них; рівня обізнаності в діяльності публічної влади, суб’єктивного відчуття можливості свого впливу; міської ідентичності тощо. Ці фактори часто є взаємообумовленими. Таким чином, оцінка умов розвитку громадянського суспільства, які пов’язані із діяльністю муніципалітету, передбачає аналіз рівня відкритості органів міської влади та впроваджених механізмів залучення, а також стану суспільної свідомості в оцінках діяльності органів міської влади та досвіду залучення жителів до міського управління.

1.1. Оцінка відкритості та прозорості муніципалітетів

Відкритість та прозорість органів міської влади, а також рівень залучення жителів до міського управління оцінюються в декількох вимірах: 1) нормативно-правовий (законодавче підґрунтя та регулювання); 2) запроваджені практики та механізми (використання органами влади механізмів залучення, практики комунікації та інформування); 3) якість впровадження практик та механізмів демократичного, відкритого та прозорого врядування. Сьогодні в Україні запроваджено декілька індексів для моніторингу відкритості, прозорості та демократичності управління в містах. Всі вони більшою мірою спрямовані на оцінку нормативного підґрунтя та практик реалізації механізмів управління. Однак поки відсутня цілісна методика оцінки якості впровадження цих механізмів.

Серед розроблених методик моніторингу відкритості та прозорості муніципалітетів є два оціночні проекти, що реалізуються в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську: Рейтинг прозорості муніципалітетів від Transparency International1 та Індекс доступності інструментів взаємодії органів місцевої влади та громади, укладений рухом «Сильні громади»2.

За оцінками умов для розбудови демократичного управління та залучення жителів до міського управління в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську міста посідають середній та нижче середнього рівні. За оцінками Краматорськ та Маріуполь мають більш високі показники, ніж Слов’янськ. У порівнянні з іншими містами України Маріуполь та Краматорськ є більш успішними, ніж половина оцінених міст, тоді як Слов’янськ посідає низькі позиції. Це свідчить про те, що в досліджуваних містах все ж реалізуються умови для відкритого та демократичного урядування, але вони далекі від ідеалу. На достатньому рівні реалізовані механізми оприлюднення інформації про діяльність органів влади та прийняті рішення, а також рівень доступу до засідань муніципальних органів. Однак інші оцінювані параметри потребують вдосконалення, зокрема і механізми залучення жителів та активізації громадської діяльності.

Читати докладніше ...

Рейтинг прозорості муніципалітетів, укладений Transparency International Україна разом з Інститутом Політичної Освіти, спрямований на оцінку прозорості, практик інформування жителів міста, рівня доступу до інформації громадян, якості заходів з боротьби з корупцією. Оцінка здійснювалась за 91 показником, що характеризують 13 сфер міського управління. Максимальна кількість балів, які місто може набрати в рейтингу, становить 100 балів. Рейтинг був запроваджений в червні 2017 року для 100 міст України. Рейтинг прозорості муніципалітетів дає можливість оцінити формальні та нормативні умови доступу до публічної інформації та впровадження механізмів комунікації муніципалітету з жителями.

Якісне інформування та забезпечення доступу до публічної інформації є одними з перших кроків до побудови демократичного управління та розбудови довіри до органів міської влади. З другого боку, відкритість інформації забезпечує можливість моніторингу діяльності міського управління і, як наслідок, можливості впливу на процес прийняття рішень.

Для аналізу рівня відкритості та прозорості міст нам важливо знати не лише місце міста в рейтингу, а й значення як загального індексу, так і його складових. За оцінками Transparency International, в 2017 році серед трьох досліджуваних міст найвищий рівень прозорості отримав Краматорськ (33,4), далі йдуть Маріуполь (28,05) та Слов’янськ (16,06). За рівнем прозорості досліджувані міста отримали лише до третини балів із 100 можливих, Слов’янськ отримав менше ⅕ максимуму балів. Маріуполь та Краматорськ потрапили в I категорію міст, а Слов’янськ в категорію J – що є одними із найнижчих з можливих рівнів значення індексу. Найвищим балом, який набрали українські міста, є 59,7 (Львів). Таким чином, порівняно із найбільш прозорими муніципалітетами Краматорськ та Маріуполь отримали бал майже вдвічі нижчий, а Слов’янськ – втричі.

Після публікації індексу в 2017 році муніципалітети отримали рекомендації для вдосконалення системи управління. В Маріуполі представники муніципалітету скористались цією можливістю та внесли зміни в свою діяльність. Після оновлення індексу на початку 2018 року місце Маріуполя в рейтингу значно підвищилося. За оцінками на початок 2018 року, Маріуполь має 53,55 бали в Рейтингу прозорості муніципалітетів. Цей показник всього на 10 пунктів нижчий від найвищого рівня індексу для українських міст – 62,7 бали Львова.

На початок 2018 року серед трьох досліджуваних міст Маріуполь має найвищий бал, що складає половину від максимуму, Краматорськ має третину балів та Слов’янськ 1/5 від максимально можливої кількості балів в рейтингу прозорості міст.

Індекс Прозорості муніципалітетів збудований на основі моніторингу 13 сфер. Для оцінки умов розвитку громадянського суспільства в містах найбільш важливими є 5 сфер:
- інформація про роботу органів влади (значення для міст: Маріуполь – 7,3, Краматорськ – 4,4, Слов’янськ 4 з 10 балів),
- доступ до участі (Маріуполь – 5, Краматорськ – 5,5, Слов’янськ – 5,5 з 10 балів),
- бюджетування та контракти (Маріуполь – 5, Краматорськ – 3,5, Слов’янськ – 1 з 7 балів),
- гранти та виділення фінансів (Маріуполь – 2,5, Краматорськ – 2, Слов’янськ – 0 з 8 балів),
- професійна етика та конфлікт інтересів (Маріуполь – 4, Краматорськ – 2,4, Слов’янськ – 1 з 6 балів).

Таким чином, ми бачимо, що найвищі бали міста мають за якісь оприлюднення інформації про діяльність органів міської влади, а також за рівнем можливостей доступу жителів до засідань та звернень до муніципалітетів. В цих сферах міста набрали половину із можливих балів. Високий рівень оцінки має Маріуполь і в категорії прозорості бюджетного процесу. За іншими сферами міста мають низькі бали. Особливо варто звернути увагу на сферу грантів та виділення фінансів – саме в цій категорії оцінюється в тому числі і можливість отримання фінансування проектів ГО в місті від муніципалітету. За цим критерієм Краматорськ та Маріуполь мають 1/4 від можливої оцінки, а Слов’янськ взагалі має нульове значення.

За результатами оцінки рівня прозорості міст в сферах, що відображають умови для розвитку громадянського суспільства, досліджувані міста сьогодні мають більш високі бали в сферах, які передбачають інформування про діяльність та рішення органів міської влади, надання публічної інформації та відповіді на запити жителів, а також в сфері оприлюднення міської документації. Однак інші сфери отримують низькі бали. За формальними характеристиками відкритості серед трьох міст найвищий рівень має Маріуполь, далі Краматорськ. І найнижчу оцінку має Слов’янськ. Однак, оцінки індексу прозорості для досліджуваних міст є нижчими за середню можливу оцінку. Для підвищення рівня прозорості та відкритості муніципалітети мають звернути увагу на рекомендації, запропоновані розробниками індексу. Серед трьох міст такою можливістю скористався Маріуполь.

Таблиця 1. Рейтинг прозорості муніципалітетів, укладений Transparency International Україна разом з Інститутом Політичної Освіти, 2017-2018 рік, максимальне значення 100

Маріуполь Краматорськ Слов'янськ Максимальна оцінка
Чер.17 Січ.18 Чер.17 Січ.18 Чер.17 Січ.18
Значення індексу 28,05 53,55 33,41 33,41 16,06 16,06 100
Оцінка за алфавітною шкалою I G I I J J A-J
Інформація про роботу органів влади 5,5 7,3 4,4 4,4 4 4 10
Доступ до участі 4 5 5,5 5,5 5,5 5,5 10
Закупівлі 3 5,4 2,75 2,75 0 0 8
Житлова політика 1,25 1,25 0 0 0 0 6
Бюджетування та контракти 4 5 3,5 3,5 1 1 7
Гранти, виділення фінансів 0 2,5 2 2 0 0 8
Соціальні послуги 0,5 1 0,5 0,5 0 0 5
Кадрові питання 2,5 2,5 2,1 2,1 2 2 6
Професійна етика та конфлікт інтересів 1 4 2,44 2,44 1 1 6
Землекористування та будівельна політика 2,2 5,9 4,9 4,9 2 2 10
Комунальні підприємства 0,6 2,5 1,1 1,1 1 1 10
Комунальне майно 0 6,2 4 4 0,2 0,2 8
Освіта 2,5 4,5 0 0 0 0 6

Розбудова демократичного управління, окрім рівня відкритості та доступу до інформації про діяльність та рішення муніципалітетів, потребує забезпечення можливості зворотного зв’язку від громади, а також можливості жителям впливати на процес прийняття рішень. Представники громадської організації «Центр UA» в рамках проекту «Сильні громади» оцінили механізми залучення жителів до міського управління в містах Донецької та Луганської областей. До уваги приймались дотримання формальних критеріїв провадження механізмів залучення жителів та якість процесу інформування про їхню реалізацію. Оцінювались такі механізми: запити про доступ до публічної інформації, звернення громадян, місцеві ініціативи, громадські збори, громадська експертиза, громадські слухання, громадська рада, електронні петиції та звітування. Критеріями оцінки були: офіційне затвердження механізму, оприлюднення інформації про реалізацію, актуальність оприлюдненої інформації, доступність інформації про реалізацію механізмів залучення жителів. Найвищий можливий бал – 74. Оцінювання здійснювалось весною 2017 року.

За результатами оцінки, впровадження методів залучення жителів до міського управління в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську міста отримали половину і менше з максимуму можливих балів. Краматорськ набрав найвищий бал – 37, що є лише половиною від максимуму. Менше половини з можливих отримав Маріуполь – 29,25 балів. Найменше балів отримав Слов’янськ – 21,25 балів, це менше третини з можливого максимуму. Найвищій бал серед оцінених міст Сходу України отримало м. Бахмут – 40,5 балів. Таким чином, Краматорськ у порівнянні з іншими містами має досить високий бал. Маріуполь та Слов’янськ мають середні результати в порівнянні з іншими оціненими містами. Представники проекту «Сильні громади» розробили також рекомендації для підвищення якості реалізації процесів залучення жителів до міського управління.

Таблиця 2. Індекс доступності інструментів взаємодії органів місцевої влади та громади, укладений рухом «Сильні громади» (ГО «Центр UA»), 2017 рік, максимальне значення 76

Місто Значення показника
Краматорськ 37
Маріуполь 29,25
Слов'янськ 21,25

Оцінка дотримання формальних процедур, а також запровадження нормативно-правової основи для реалізації прозорого врядування та залучення жителів дає можливість зрозуміти умови, які забезпечує муніципалітет для розвитку громадянського суспільства та демократичного управління в місті. Однак, важливими є і оцінка якості впровадження цих механізмів, і результати впровадження процесів. На жаль, сьогодні в українських містах не було проведено комплексного дослідження якості реалізації механізмів залучення. Однак ми можемо оцінити результати впровадження механізмів демократичного управління в містах на основі результатів соціологічних досліджень рівня залучення жителів до міського управління та оцінки діяльності органів місцевої влади.


1 Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України. https://transparentcities.in.ua/about/
2 Індекс доступності інструментів взаємодії органів місцевої влади та громади. http://gromady.dn.ua/miski-rady/rejtynh-vidkrytosti-mistsevyh-rad-donbasu-yak-otsinyty-naskilky-efektyvno-mistseva-vlada-komunikuje-z-hromadoyu.html

1.2. Взаємодія жителів та органів міської влади

Важливою передумовою розвитку громадянського суспільства в містах є налагоджена взаємодія міських жителів та органів місцевої влади. Для оцінки ставлення жителів міст до органів публічної влади та досвіду залучення до міського управління звернемось до аналізу результатів соціологічних досліджень, проведених в Луганській та Донецькій областях в 2017 та 2015 роках, та опитувань громадської думки в Краматорську і Слов’янську 2014 року, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, а також розглянемо результати досліджень в Маріуполі 2016 років, проведених соціологічною групою «Рейтинг». Для огляду існуючої ситуації ми проаналізуємо: 1) рівень обізнаності жителів про діяльність органів місцевої влади, 2) рівень довіри та задоволеності їхньою діяльністю, 3) оцінку впливу на процеси прийняття рішень на локальному рівні, 4) досвід залучення до міського управління. Оцінка досвіду взаємодії жителів та органів місцевої влади здійснюється на рівні області через відсутність відповідних даних для міст.

Соціологічні дослідження як у містах, так і на рівні області показали низький рівень поінформованості жителів у діяльності органів місцевої влади. Низько жителі Донецької області оцінили і свої можливості впливати на процеси прийняття рішень на місцевому рівні. Більш того, третина не відчуває навіть такої потреби. Менше 10% жителів області мають досвід участі в публічних консультаціях на місцевому рівні. Більш того, половина переконані, що таких заходів не відбувається у їхньому населеному пункті. Що свідчить про існуючий рівень апатії в суспільстві стосовно участі в місцевому самоврядуванні. Спостерігається також високий відсоток невизначеності в оцінці свого рівня задоволеності їхньою діяльністю. Однак рівень задоволеності діяльністю органів місцевої влади в досліджуваних містах є середнім.

Читати докладніше ...

Жителі Донецької області низько оцінюють свій рівень обізнаності про діяльність органів місцевої влади. Так, більшість оцінюють свій рівень обізнаності як мінімальний – 44% жителів вважають себе мало обізнаними, а 19% опитаних взагалі нічого не знають про діяльність органів влади на локальному рівні. Більш того, 16% жителів не цікавляться діяльністю публічних органів влади на місцях. Лише 19% вважають себе непогано обізнаними. 3% жителів зауважили, що добре розуміються на діяльності органів місцевої влади. Саме такі дані були отримані в результаті соціологічного дослідження влітку 2017 року в Донецькій та Луганській областях Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем» за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні3.

Рис. 1. Розподіл відповідей на питання: Як би Ви оцінили свій рівень обізнаності про роботу органів місцевої влади? Донецька область, 2017, Фонд «Демократичні ініціативи», %


3 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми Ukrainian Sociology Service). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить не більше 4,6%. http://dif.org.ua/article/gromadska-dumka-naselennya-donbasu-uchast-gromadyan-u-virishenni-mistsevikh-problem

Одночасно спостерігається і невисокий рівень задоволеності діяльністю органів місцевої влади в Донецькій області. За результатами відповідного дослідження, 34% жителів області невдоволені діяльністю органів публічної влади на місцях, задоволеними ж є 22%. Тоді як 30% жителів було важко визначитись. Найбільшими перепонами успішної діяльності органів місцевої влади, на думку жителів, є «кумівство» та корупція, відсутність чіткого плану дій, а також нерозуміння потреб місцевого населення.

Рис. 2. Розподіл відповідей на питання: Якою мірою Ви задоволені роботою місцевої влади у вашому місті (селі)? Донецька область, 2017, Фонд «Демократичні ініціативи»,%

За результатами соціологічних досліджень, проведених в кінці 2014 – на початку 2016 року, ми також можемо оцінити ставлення жителів міст до органів місцевої влади в Краматорську, Слов’янську та Маріуполі. Ми можемо порівняти між собою лише Краматорськ та Слов’янськ. Опитування в цих містах проводилось одночасно та за спільною методологією. Дослідження рівня задоволеності органами публічної влади в Краматорську та Слов’янську було здійснено в листопаді 2014 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та компанією Ukrainian Sociology Service. Виявити рівень задоволеності органами місцевої влади в Маріуполі ми можемо за результатами «Муніципального дослідження», проведеного в січні-лютому 2016 року соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення International Republican Institute.
За результатами соціологічного дослідження4, половина жителів Краматорська станом на 2015 рік були невдоволені діяльністю органів місцевої влади, лише в районі 13% жителів задоволені діяльністю органів міської влади. Більш того, чверть мешканців є апатичними до діяльності органів міської влади і не цікавляться цим питанням. Середня оцінка рівня задоволеності діяльністю органів міської влади для Краматорська становить 1,9 за 4 бальною шкалою. Ця оцінка є на рівні середньої.


4 Соціологічне дослідження громадської думки в м. Краматорськ реалізоване Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Ukrainian Sociology Service в листопаді 2014 року. Обсяг вибірки – 500 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки 4,4%. http://dif.org.ua/article/obshchestvennoe-mnenie-osvobozhdennykh-rayonov-kramatorsk-slavyansk

На противагу, жителі Слов’янська дещо більш задоволені діяльністю органів міської влади5. Хоча приблизно половина мешканців невдоволена діяльністю муніципалітету, чверть мешканців все ж влаштовує діяльність органів публічної влади в місті. В Слов’янську також менший відсоток жителів, що не цікавляться діяльністю органів влади – 13%. За оцінками жителів, середній бал задоволеності діяльністю органів міської влади в Слов’янську знаходиться на рівні 2,2 за чотирибальною шкалою. Ця оцінка є вищою за можливу середню оцінку.

Рис. 3. Розподіл відповідей на питання: Чи задоволені ви роботою місцевої влади у вашому місті? м. Слов’янськ та Краматорськ, 2014, Фонд «Демократичні ініціативи»,%

Для оцінки рівня задоволеності діяльністю органів місцевої влади в Маріуполі соціологічна група «Рейтинг» аналізувала розподіл відповідей на питання «Чи схвалюєте ви діяльність відповідних інституцій?»6. В питанні жителям пропонувалось оцінити роботу мера, Виконкому та Міської ради окремо. Як ми можемо переконатись, більше третини мешканців позитивно оцінюють діяльність Виконкому та Міської ради та майже половина схвалюють діяльність мера. Одночасно третина негативно оцінює діяльність виконкому та Міської ради і близько 20% негативно оцінюють діяльність мера. Таким чином, жителі Маріуполя є більш одностайні в оцінці роботи мера та розділені в оцінці діяльності Міської ради та Виконкому. Більш того, ми бачимо, що більше третини респондентів не змогли відповісти на питання, що може свідчити, в тому числі, про низьку обізнаність в діяльності органів міської влади або байдужості до міської політики. Однак, за результатами дослідження, середня оцінка діяльності органів міської влади в Маріуполі становить 2,5 за 4-бальною шкалою, що є вищою за середній рівень.


5 Соціологічне дослідження громадської думки в м. Слов’янськ реалізоване Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова в листопаді 2014 року. Обсяг вибірки – 510 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки 4,4%. http://dif.org.ua/article/obshchestvennoe-mnenie-osvobozhdennykh-rayonov-kramatorsk-slavyansk
6 Соціологічне дослідження «Всеукраїнське муніципальне опитування», проведене Соціологічною групою «Рейтинг» від імені Міжнародного республіканського інституту. Дані були зібрані у 24 містах України, в тому числі в м. Маріуполі 20 січня – 8 лютого 2016 року (метод face-to-face інтерв'ю). Обсяг вибірки: 19,200 інтерв'ю (по 800 у кожному місті). Вибірка: постійні жителі України віком від 18 років і старше. Вибірка є репрезентативною для населення міст за віком і статтю. Статистична похибка для кожного міста не перевищує ±3,5 http://ratinggroup.ua/ru/research/regions/vseukrainskiy_municipalnyy_opros.html

Рис. 4. Розподіл відповідей на питання: Чи схвалюєте Ви діяльність таких державних та недержавних інституцій? м. Маріуполь, 2016, Соціологічна група «Рейтинг»,%

Взаємодію жителів з органами місцевої влади характеризує і рівень віри в можливість вплинути на процес прийняття рішень. Соціологи «Фонду Демократичних ініціатив» в 2017 році дослідили оцінку жителів своєї можливості контролювати органи місцевої влади. Так, сьогодні мешканці Донецької області дуже низько оцінюють рівень можливості контролю жителями органів публічної влади на місцевому рівні – середня оцінка становить 2,16 за 7-бальною шкалою (зокрема, 41% відзначили, що жителі взагалі не мають можливості контролю). Жителі Донецької області мають і відповідний рівень бажання здійснювати такий контроль. Так, майже третина респондентів відзначили, що взагалі не мають бажання контролювати публічну владу. Середній же бал за категорією бажання контролювати органи публічної влади становить 2,9 за 7 бальною шкалою.

Таким чином, ми бачимо прояви повної або часткової апатії до управління на місцях, принаймні у третини жителів Донецької області. Низький рівень обізнаності, цікавості до місцевого самоврядування, а також відчуття своєї неспроможності контролювати, а отже і мати вплив на місцеву політику, – це взаємовизначальні явища. Ці процеси можуть мати циклічний характер: низький рівень обізнаності впливає на незадоволеність політикою, відчуття відсутності впливу та мотивації контролювати, і в свою чергу, незадоволеність органами влади можуть бути наслідком відсутності бажання контролювати публічну владу та цікавитись її діяльністю.


7 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми «Ukrainian Sociology Service»). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить не більше 4,6%. http://dif.org.ua/article/gromadska-dumka-naselennya-donbasu-uchast-gromadyan-u-virishenni-mistsevikh-problem

Окрім суб’єктивних оцінок можливостей контролювати та власного бажання здійснювати таку діяльність важливо також зафіксувати і реальний досвід залучення до процесів прийняття рішень на місцевому рівні. Так, за результатами вищезгаданого соціологічного дослідження, що відбулось 2017 року8, майже половина (46%) жителів не брали участі в жодних громадських слуханнях у своєму населеному пункті і переконані, що таких в їхньому населеному пункті не відбувалось. 48% ж знали про можливість долучитись до таких обговорень, однак не взяли участі з різних причин, і лише 6% брали участь у громадських слуханнях. Таким чином, менше 10% жителів Донецької області мають досвід участі в одній з форм залучення жителів до управління на локальному рівні.

Рис. 5. Розподіл відповідей на питання: Чи брали Ви участь у громадських слуханнях з яких-небудь питань, що відбувались у вашому місті (селі)? Донецька область, 2017, Фонд «Демократичні ініціативи», %

Важливо відмітити, що рівень залучення до міського управління в містах в інших областях України також є невисоким. Однак аналіз відповіді на це питання відображає в першу чергу високий рівень необізнаності жителів Донецької області про свої можливості участі в управлінні на локальному рівні.


8 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми «Ukrainian Sociology Service»). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить не більше 4,6%. http://dif.org.ua/article/gromadska-dumka-naselennya-donbasu-uchast-gromadyan-u-virishenni-mistsevikh-problem

1.3. Залучення жителів до діяльності громадських організацій та ініціатив

Важливою складовою розвитку громадянського суспільства в містах є обізнаність жителів у діяльності неурядових організацій, а також залучення до їхньої роботи.

За результатами соціологічних досліджень, в Краматорську, Маріуполі та Слов’янську існує низький рівень поінформованості про діяльність громадських організацій. В Донецькій області спостерігається невисокий рівень бажання долучатись до діяльності таких організацій. Проте, рівень довіри до інституцій громадянського суспільства серед мешканців області є вищим у порівнянні з оцінками інших інституцій місцевої демократії. Значна частина мешканців позитивно оцінюють діяльність НУО на місцях, однак більше половини переконані в низькому рівні можливості їхнього впливу на процеси прийняття рішень. Таким чином відслідковується значний рівень апатичного ставлення до НУО серед більшості жителів Донецької області. Однак до 10% жителів все ж мають досвід взаємодії з такими організаціями та бажають в подальшому залучатись до такої діяльності. Загальне ставлення до діяльності громадських організацій на місцевому рівні в Донецькій області відповідає загальноукраїнським тенденціям.

Читати докладніше ...

Для оцінки рівня обізнаності в діяльності громадських організацій в Донецькій області розглянемо результати опитувань громадської думки, проведених Фондом «Демократичні Ініціативи» в 20179 та 201510 роках. Виходячи із того, що опитування проводилось за схожою методологією, ми можемо порівняти результати двох хвиль. Так, ми бачимо, що за рівнем обізнаності існує незначна різниця між 2015 та 2017 роками. В 2017 році спостерігається підвищення рівня незнання громадських організацій (рівень значущості різниці 0,95), Незначний спад рівня обізнаності в діяльності громадських організацій може бути пов’язаний зі спадом публічної активності волонтерського руху та ресурсної прямої допомоги жителям, що були активізовані в 2014 році. Причиною може бути і зниження інтересу ЗМІ до такої діяльності. Розкриття гіпотетичних причин цієї трансформації ми проаналізуємо у наступних розділах.


9 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
10 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Жовтень 2015 року. Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми «Ukrainian Sociology Service»). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, та виборчим округам. Похибка вибірки становить 3,5%. http://dif.org.ua/article/press-reliz-po-rezultatam-sotsiologicheskogo-issledovaniya-naseleniya-donetskoy-i-luganskoy-oblastey-donbass2015

Таблиця 3. Рівень обізнаності про діяльність громадських організацій в Донецькій області – 2015, 2017, Фонд «Демократичні ініціативи»,%

2015 рік 2017 рік
Так, знаю 22,1 Так, добре знаю 2,8
Так, трохи знаю 10,8
Щось про них чув, однак нічого певно не знаю 30,5 Щось про них чув, однак нічого певно не знаю 25,7
Знаю лише окремих волонтерів, але не організації 6,0 Знаю лише окремих волонтерів, але не організації 10,8
Нічого не знаю 41,4 Нічого не знаю 49,8

Загалом, за результатами дослідження ми бачимо, що сьогодні принаймні половина мешканців Донецької області знає про діяльність громадських організацій чи окремих волонтерів. Однак це знання невисокого рівня – приблизно чверть респондентів відмітили, що лише чули про діяльність таких організацій. Ще приблизно 10% знають лише окремих активістів, проте не організації. І лише приблизно 14% жителів відмічають, що знають про діяльність громадських організацій, які діють на місцевому рівні. Таким чином, половина мешканців області нічого не чули і не знають про діяльність ГО в своєму населеному пункті.

Серед найбільш відомих жителям громадських організацій в Донецькій області є: «Поможем» - Фонд Р. Ахметова, Карітас – Україна, «Новий Маріуполь» (м. Маріуполь, 2014 р.), Червоний Хрест, ГО «Майбутнє Приазов’я» (м. Маріуполь, 2012р.), ГО «Вітчизна» (м. Краматорськ, 2013р.), «Краматорські бджілки» (м. Краматорськ, 2015 р.)11. Половина із зазначених організацій діють на національному рівні або мають міжнародний статус та займаються в тому числі і ресурсною допомогою, однак інша половина – це локальні організації з Маріуполя та Краматорська. Таким чином, організації з великих міст області є відомими не лише в своєму місті, а й на обласному рівні.

Важливими для оцінки є не лише рівень обізнаності про діяльності НУО серед жителів, а й рівень довіри до відповідних інституцій. Довіра до громадських організацій оцінювалась соціологами Фонду «Демократичні ініціативи» в 2017 році в Донецькій та Луганській області в порівнянні з іншими регіонами України12. Респондентам було запропоновано оцінити свій рівень довіри до різних інституцій громадянського суспільства: ЗМІ, профспілок церкви, громадських та волонтерських організацій. Оцінка здійснювалась за 4-бальною шкалою. Найвищий середній бал рівня довіри до інституцій громадянського суспільства на Донбасі отримали церква (2,53), волонтерські організації (2,52), громадські організації (2,33), українські ЗМІ (2,37). Таким чином, волонтерські організації мають високий рівень довіри в регіоні. Громадські ж організації мають рівень довіри вище середнього. Середній рівень довіри до цих організацій на Донбасі знаходиться на тому ж рівні, що і в інших регіонах України. Одночасно важливо зазначити, що в суспільстві існує вищий рівень довіри до інституцій громадського сектору, ніж до державних інституцій (див. додатки).


11 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми «Ukrainian Sociology Service»). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить не більше 4,6%.
12 Загальнонаціональне дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 15 по 19 грудня 2017 року в усіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2004 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Про рівень обізнаності в діяльності громадських організацій в Краматорську та Слов’янську ми можемо зробити висновок на основі аналізу результатів соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» 2014 року13. Рівень обізнаності в діяльності громадських організацій серед жителів Краматорська та Слов’янська майже не відрізняється від відповідного розподілу загалом по області. Відсутня різниця і в самих містах. Так, близько половини жителів двох міст нічого не знають про діяльність громадських організацій в їхніх містах. Близько третини респондентів в містах зауважили, що вони все ж щось чули про діяльність ГО. Менше 10% жителів в містах обізнані про діяльність окремих волонтерів, проте не громадських організацій. І лише 15% відповіли, що знають про діяльність громадських організацій в їхніх містах.

Рис. 6. Розподіл відповідей на питання: Чи знаєте ви громадські організації, що працюють у вашому місті? м. Слов’янськ, м. Краматорськ, 2015, Фонд «Демократичні ініціативи»,%

Про рівень обізнаності в діяльності громадських організацій в Маріуполі ми можемо зробити припущення на основі аналізу результатів дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» 2016 року14. Під час опитування громадської думки жителів міста просили оцінити їхній рівень підтримки діяльності громадських організацій. Дослідження рівня обізнаності в діяльності громадських організацій в Маріуполі відсутні. За результатами вищезгаданого дослідження, майже половина респондентів не змогли дати відповідь на це питання. Майже третина жителів схвалюють діяльність громадських організацій і чверть – не схвалюють. Причиною низького рівня відповідей на це питання може виступати, зокрема, низький рівень обізнаності про діяльність НУО в Маріуполі. Це дослідження проводилось в усіх обласних центрах України, рівень «невідповідей» в Маріуполі на це питання є одним з найвищих серед досліджуваних міст.

Рис. 7. Розподіл відповідей на питання: Чи схвалюєте Ви діяльність громадських організацій? м.Маріуполь, 2016, Соціологічна група «Рейтинг», %


13 Соціологічне дослідження громадської думки в м. Краматорськ та м. Слов’янськ реалізоване Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» в листопаді 2014 року. Обсяг вибірки для міста – 500 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки 4,4%. http://dif.org.ua/article/obshchestvennoe-mnenie-osvobozhdennykh-rayonov-kramatorsk-slavyansk
14 Соціологічне дослідження «Всеукраїнське муніципальне опитування», проведене Соціологічною групою «Рейтинг» від імені Міжнародного республіканського інституту. Дані були зібрані у 24 містах України, в тому числі в м. Маріуполі 20 січня – 8 лютого 2016 року (метод face-to-face інтерв'ю). Обсяг вибірки: 19,200 інтерв'ю (по 800 у кожному місті). Вибірка: постійні жителі України віком від 18 років і старше. Вибірка є репрезентативною для населення міст за віком і статтю. Статистична похибка для кожного міста не перевищує ±3,5. http://ratinggroup.ua/ru/research/regions/vseukrainskiy_municipalnyy_opros.html

Підтвердженням високого рівня необізнаності жителів в діяльності громадських організацій в Донецькій області є оцінка жителями рівня задоволеності діяльністю громадських організацій в населених пунктах області. За результатами дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» 2017 року15, майже половина респондентів не змогли оцінити діяльність громадських організацій на місцевому рівні. Більшість же серед тих, хто зміг відповісти на це питання, позитивно оцінили діяльність громадських організацій в своїх населених пунктах.

Рис. 8. Розподіл відповідей на питання: Як би Ви загалом оцінили діяльність громадських організацій у вашому місті (селі)? Донецька область, 2017, Фонд «Демократичні ініціативи», %

Попри позитивну оцінку більше половини жителів Донецької області (57%) все ж переконані, що громадські організації майже не мають впливу на рішення та діяльність органів місцевої влади. Лише 4% респондентів вважають, що ГО мають такий вплив. Решта респондентів (40%) не змогли дати відповідь на це питання16.

Рис. 9. Розподіл відповідей на питання: На Вашу думку, чи є у громадських організацій, які працюють у вашому місті (селі), можливість впливати на рішення і діяльність місцевої влади? Донецька область, 2017, Фонд «Демократичні ініціативи»,%

Менше 10% жителів Донецької області мають досвід участі в діяльності та заходах громадських організацій або волонтерській роботі. Причому рівень залучення до діяльності НУО в 201517 та 201718 роках не відрізняється. Не відрізняється і розподіл тих, хто бажає долучитись до діяльності таких організацій. За результатами дослідження 2017 року 15% респондентів бажають долучитись до діяльності ГО або волонтерських об’єднань, тоді як 65% не мають такого бажання. Серед найбільш цікавих форм діяльності для жителів Донецької області є: участь в роздачі гуманітарної допомоги, патрулювання вулиць, допомога військовим, участь в обговоренні рішень влади та контроль її дій, участь у культурно-просвітницькій роботі та прибирання і допомога у відновленні зруйнованого в ході бойових дій.

Таблиця 4. Розподіл відповідей на питання: Чи готові Ви особисто брати участь у діяльності якої-небудь громадської організації чи групи волонтерів? Донецька область, Фонд «Демократичні ініціативи»,%

2015 2017
Я вже беру участь у такій діяльності 6,8 Я вже беру участь у такій діяльності 5,8
Так, готовий і в найближчому майбутньому приєднаюсь до такої діяльності 2,4
Так, готовий, але не знаю, як це можна зробити 9,2 Так, готовий, але не знаю, як це можна зробити 4,8
Так, у принципі готовий, але зараз не маю можливості 7,6
Ні, не готовий 60,6 Ні, не готовий 64,5
Важко сказати 23,3 Важко сказати 14,8

Варто також відзначити, що за результатами загальноукраїнських соціологічних досліджень невисокий рівень залучення до діяльності громадських організацій та низький рівень обізнаності про їх діяльність є характерними не лише для Донецької області, а й для всієї України.


15 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми Ukrainian Sociology Service). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить не більше 4,6%. http://dif.org.ua/article/gromadska-dumka-naselennya-donbasu-uchast-gromadyan-u-virishenni-mistsevikh-problem
16 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми Ukrainian Sociology Service). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить не більше 4,6%. http://dif.org.ua/article/gromadska-dumka-naselennya-donbasu-uchast-gromadyan-u-virishenni-mistsevikh-problem
17 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Жовтень 2015 року. Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми Ukrainian Sociology Service). Обсяг вибірки для кожної області 500 респондентів. Вибірка репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій) за показниками: стать, вік, та виборчим округам. Похибка вибірки становить 3,5%. http://dif.org.ua/article/press-reliz-po-rezultatam-sotsiologicheskogo-issledovaniya-naseleniya-donetskoy-i-luganskoy-oblastey-donbass2015
18 Опитування громадської думки жителів Донецької та Луганської областей. Липень 2017 року в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем». Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

2. Умови розвитку громадянського суспільства. Підтримка НУО Маріуполя, Краматорська та Слов’янська міжнародними організаціями та інституціями

Діяльність та розвиток неурядових організацій в містах, окрім умов для залучення жителів та підтримки громади, потребує фінансової, освітньої та іншої ресурсної підтримки. Сьогодні таку підтримку здійснюють також міжнародні фонди та організації, що надають донорську допомогу як на рівні муніципалітетів, так і на національному рівні. Для оцінки змін умов для розвитку громадянського суспільства важливо проаналізувати і зміни в стратегії підтримки громадського сектору в містах міжнародними донорами.

Результати дослідження показують, що відсоток грантової та кредитної підтримки з боку міжнародних донорів для Донецької області суттєво зріс після 2013 року. Більшість започаткованих проектів припадає на 2014-2015 роки. Одночасно спостерігається загальна тенденція зменшення тривалості реалізації проектів підтримки. Відбувається і зміна спрямування проектів. Для періоду після 2013 роки характерним є зростання підтримки діяльності громадянського суспільства. Для 2013-2015 років була характерна більша спрямованість започаткованих проектів на розвиток місцевої демократії, ніж в подальші роки. Але у більшій кількості грантових проектів, започаткованих після 2013 року, порівняно з попередніми роками, реципієнтами виступають саме громадські організації, що може свідчити про більш цільову спрямованість підтримки НУО.

Читати докладніше ...

За даними «Електронної бази даних щодо допомоги у розвитку» на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, з 2003 року в Донецькій області впроваджено 73 програми міжнародної допомоги та кредитів19. Це 5,1% від загальної кількості програм та проектів в Україні. Із 73 програм наразі діють 12 (16,4%), 1 проект прийнятий (1,4%), 60 (82,2%) проектів вже завершено. Серед всіх проектів 17 (23,3%) спрямовано на відновлення Донбасу та ВПО, 15 (20,5%) – на урядування та розвиток громадянського суспільства; 11 – на освіту та науку (15,1%); 9 (12,3%) – на енергетику та енергоефективність; 7 (9,6%) – на національну безпеку та оборону; 5 (6,8%) – на розвиток соціальної інфраструктури та послуги; 4 (5,5%) проекти – в сфері ядерної безпеки; 3 (4,1%) проекти спрямовано на економічний розвиток та торгівлю; по 2 проекти (2,7%) було реалізовано в сферах захисту навколишнього середовища, транспортної інфраструктури, комунікації та ІКТ, охорони здоров’я; 1 (1,4%) проект був реалізований в аграрній сфері.


19 Електронна база даних щодо допомоги у розвитку. Міністерство юстиції України. http://openaid.gov.ua/uk

За обсягом залучених фінансів найбільше коштів було спрямовано на розвиток транспортної інфраструктури, захист навколишнього середовища та відновлення Донбасу та ВПО (від 450 до 250 мільйонів доларів з 2003 року). Дещо менше фінансів було залучено в сферу енергетики та енергоефективності, а також розвиток управління та громадянського суспільства (від 60 до 86 мільйонів доларів). Від 25 до 45 мільйонів доларів було вкладено в ядерну безпеку, освіту та науку, економіку та розвиток торгівлі, а також національну безпеку. В значно меншому обсязі було профінансовано охорону здоров’я та посилення комунікації й ІКТ (приблизно по 13 мільйонів доларів). Найменше фінансів було залучено на розвиток соціальної інфраструктури та аграрну сферу (від 3 до 4 мільйонів доларів).

Більше половини програм та проектів було затверджено після 2013 року. Так, з 2003 по 2009 рік (включно) було затверджено 11 проектів (15,1%), 18 (24,7) проектів затверджено в 2010-2013 роках; 14 (19,2%) проектів та програм затверджено в 2014 році; 15 (20,5%) – в 2015 році; 14 (19,2%) – в 2016 році і 1 проект (1,4%) – в 2017 році. Причому з 2014 року починаються проекти, що мають меншу тривалість – від менш ніж рік до 3-х років (середня тривалість від дати затвердження до дати закриття становить менше 2-х років), тоді як до 2014 року впроваджувались більш довготривалі проекти – від 2-х до 10 років (середня тривалість від дати затвердження до дати закриття становить приблизно 5 років).

Спрямованість грантових програм та проектів, що надавались на розвиток Донецької області змінилась від 2003 до 2017 років. В період з 2003 по 2009 впроваджувались програми, спрямовані на розвиток енергетики та енергоефективності, а також на розвиток економіки в регіоні. В період 2010-2013 років більшість проектів були спрямовані на посилення освіти та науки в Донецькій області, увага приділялась і розвитку управління та громадянського суспільства. В 2014 році основні програми були започатковані в сфері розвитку управління та громадянського суспільства, а також в галузі національної безпеки та оборони. В 2015 році були започатковані міжнародні донорські програми та проекти в основному для відновлення Донбасу, менше проектів було запроваджено для посилення управління і громадянського суспільства, а також розвитку інфраструктури. В 2016 році основна частина проектів, що були започатковані, стосувалися відновлення Донбасу та ВПО, енергоефективності.

Якщо говорити про розвиток громадянського суспільства в Донецькій області, спостерігається підвищення кількості, започаткованих проектів в 2014 році, та зменшення їх кількості до 2016 року. Так, до 2014 року було започатковано 4 грантові програми, в 2014 – 7, 2015 – 5 і в 2016 – 1. Змінилась і середня тривалість грантових програм. Для проектів, започаткованих в період з 2003 по 2013 роки, середня тривалість становить приблизно 5 років, тоді як для 2014 року середня тривалість менше року. Для проектів, започаткованих в 2015-2016 роках, середня тривалість становить 2 роки. Більшість грантів, спрямованих на розвиток громадянського суспільства та врядування, що були започатковані в 2014 році, тривали менше року (лише 2 проекти з 7 мають тривалість 2 і 3 роки). Проекти ж, започатковані в 2015 та 2016 роках, є більш тривалими і розраховані на 2-3 роки.

Таблиця 5. Впровадження проектів міжнародної донорської підтримки в Донецькій області за роками та сферою

Закладені кошти Кількість проектів 2003-2009 2010-2013 2014 2015 2016 2017
Відновлення Донбасу та ВПО 270295548 17 0 0 2 9 5 1
Урядування та розвиток громадянського суспільства 68139318 15 1 3 7 3 1 0
Освіта та наука 36121027 11 1 8 1 1 0 0
Енергетика та енергоефективність 85771889 9 4 0 0 0 5 0
Національна безпека та оборона 28541019 7 2 0 3 1 1 0
Розвиток соціальної інфраструктури та послуги 3970640 5 0 2 0 3 0 0
Ядерна безпека 41107197 4 2 2 0 0 0 0
Економічний розвиток та торгівля 30996289 3 3 0 0 0 0 0
Захист навколишнього середовища 351023791 2 0 1 1 0 0 0
Транспортна інфраструктура 451064519 2 0 1 0 1 0 0
Комунікації та ІКТ 13064491 2 1 0 0 0 1 0
Охорона здоров’я 13105066 2 0 1 0 0 1 0
Аграрна сфера 3293327 1 0 0 0 1 0 0
Загалом 73 11 18 14 15 14 1

Серед основних інституцій, що впроваджують програми для розвитку громадянського суспільства та управління в Донецькій області, найбільшими донорами є: Європейський союз (11 програм та проектів – 73%), Уряд США та USAID (2 програми – 13,3%), Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПР ООН) та Уряд Федеративної Республіки Німеччина (по 1 проекту – 6,7%). Загалом на проекти розвитку управління та громадянського суспільства було залучено 68139318 $.

Оцінка рівня сприяння розвитку громадянського суспільства, окрім аналізу спрямування грантової підтримки, потребує і оцінки залучення громадянського суспільства до реалізації проектів. Серед всіх 73 програм в 13 (17,8%) проектах реципієнтами виступили громадські організації. Лише в 4-х проектах реципієнтами виступили громадські організації, зареєстровані в Маріуполі. Організації, зареєстровані в Краматорську та Слов’янську, виступали реципієнтами в 1 грантовій програмі. Всі проекти, реципієнтами яких виступили громадські організації, були запроваджені в 2013-2016 роках. 5 проектів спрямовані на посилення демократичної системи управління, розвитку громадянського суспільства та посилення довіри в суспільстві; 3 проекти спрямовані на підтримку та забезпечення потреб, а також захисту прав ВПО та людей, що постраждали від військового конфлікту; 3 проекти спрямовані на посилення економіки, розвитку підприємництва в регіоні та мають освітній характер; 2 програми покликані посилити та розвивати громаду міст та сприяти інтеграції ВПО до міської громади.

Реципієнтами програм виступали і міські інституції. В чотирьох проектах реципієнтами виступили міська рада, виконком та комунальні підприємства та заклади м. Маріуполя. Всі програми були започатковані в 2014-2015 роках. В чотирьох проектах реципієнтами виступили міські інституції міста Краматорськ. 3 програми були започатковані в 2015 році, 1 проект – в 2003 році. Реципієнтами виступили комунальні заклади та підприємства, медичний заклад, міська рада та виконком міста Краматорськ. В чотирьох проектах реципієнтами виступили і міські інституції міста Слов’янськ. Всі проекти були започатковані в 2014-2015 роках. Ці проекти спрямовані на посилення місцевих громад та налагодження комунікації між громадами та національним урядом, на відновлення транспортної та соціальної інфраструктури, посилення економіки регіону та розвиток середнього та малого бізнесу, підвищення енергоефективності, а також забезпечення житла інших потреб ВПО.

Окрім спеціалізованих програм та проектів міжнародної підтримки, для розуміння рівня уваги донорів до досліджуваних міст варто розглянути і рівень залучення фінансів із загальнонаціональних програм. В цьому відношенні міста Маріуполь, Краматорськ та Слов’янськ мають незначний обсяг уваги. Серед 417 проектів міжнародної підтримки, які були впроваджені на національному рівні, в 50 проектах реципієнтами виступили громадські організації. Більшість громадських організацій реципієнтів зареєстровано в Києві та жодної громадської організації, що зареєстровано в Маріуполі, Краматорську чи Слов’янську (серед тих проектів, де реципієнти визначено). Одночасно реципієнтом одного проекту національного рівня виступили міські ради Маріуполя, Краматорська, Слов’янська. Ця програма триває з 2013 до 2018 року та спрямована на посилення енергоефективності та енергозбереження в містах.

3. Громадські організації Маріуполя, Краматорська, Слов’янська – статистичний зріз

За даними головного управління статистики в Донецькій області, на кінець 2017 року в області було зареєстровано 5748 громадські організації. У співвідношенні до обсягу наявного населення (4202802 особи) на 1000 осіб в області припадає 1,4 громадські організації. Загалом для України показник кількості ГО на 1000 осіб становить 1,9. Таким чином, рівень концентрації ГО в області менший за відповідний показник по Україні. Одночасно частка ГО, зареєстрованих у Донецькій області, складає 7,1% від всіх громадських організацій України (в Донецькій області проживає 10% населення України).

Для розуміння загальних тенденцій змін в громадському секторі я проаналізувала статистичні дані з Реєстру громадських об’єднань. В дослідженні порівнюється зміна кількості зареєстрованих громадських організацій та їхня сфера діяльності в досліджуваних містах до та після 2013 року. За даними державного реєстру, кількість громадських організацій на тисячу осіб в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську зростає після 2013 року. Пікові роки активізації реєстрації ГО для міст різниться: для Маріуполя піковим роком став 2016, для Краматорська – 2015 рік, а для Слов’янська – 2017. З 2014 року в усіх досліджуваних містах спостерігається зростання реєстрації правозахисних та молодіжних громадських організацій. З другого боку, зменшується відсоткова представленість професійних об’єднань. Окрім місцевих громадських організацій в досліджуваних містах після 2014 року свою активну діяльність починають загальноукраїнські громадські організації та організації-«переселенці» (організації, що раніше діяли на території, що зараз окупована), що також впливає на розвиток громадянського суспільства в містах Донецької та Луганської областей. Всі кількісні та якісні зміни в структурі громадських організацій є відповіддю на сучасні виклики в регіоні у зв’язку із військовим конфліктом, а також необхідністю розвитку молоді та трансформації стану громадської свідомості.

Читати докладніше ...

За даними отриманими з Реєстру громадських об’єднань (http://rgo.informjust.ua/), на кінець 2017 року в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську зареєстровано загалом 1289 організацій – це 22% від загальної кількості ГО в області (населення 3-х міст складає 18% жителів області). Так, в Маріуполі зареєстровано 575 громадських організацій, в Краматорську – 430 та в Слов’янську – 284. У співвідношенні до кількості населення на кожну 1000 осіб в Маріуполі припадає 1,2 організації, в Краматорську – 2,3, а в Слов’янську – 2,5 організації. Таким чином, серед досліджуваних міст Слов’янськ та Краматорськ мають більшу кількість громадських організацій на 1000 осіб, тоді як Маріуполь має найменшу, хоча місто має більшу кількість жителів. Якщо порівнювати ці показники із 2013 роком, ми бачимо, що кількість громадських організацій зросла в усіх досліджуваних містах, однак в Маріуполі та Слов’янську спостерігається значне зростання концентрації ГО на 1000 осіб. Окремо варто зазначити, що суттєве підвищення кількості ГО на душу населення з 2013 року в м. Слов’янськ може частково пояснюватись зниженням чисельності населення. І навпаки, в Краматорську відбулось інтенсивніше зростання населення, ніж в інших досліджуваних містах (в тому числі за рахунок зареєстрованих ВПО). Одночасно, якщо розраховувати зростання кількості громадських організацій з 2014 по 2017 роки по відношенню до стану кінця 2013 року, найбільше зростання спостерігається саме в Слов’янську та Маріуполі (зростання відповідно на 37 та 44 відсотків), дещо стриманіше зростання відбулося в Краматорську – збільшення кількості ГО на 26%.

Таблиця 6. Кількість Громадських організацій, зареєстрованих в містах за роками

Кількість ГО на момент Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
кінець 2013 342 419 197 958
кінець 2017 430 575 284 1289
Обсяг наявного населення Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
кінець 2013 162811 458533 116694 738038
кінець 2017 188604 466040 116008 770652
Кількість ГО на 1000 осіб Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
кінець 2013 2,100595 0,913784 1,688176 1,298036
кінець 2017 2,279909 1,2338 2,448107 1,67261

Для розуміння тенденцій змін кількості ГО розглянемо зміни чисельності громадських організацій після 2013 року за роками заснування. Так, ми бачимо, що в трьох досліджуваних містах тенденції реєстрації громадських організацій з 2014 року дещо різняться. В місті Маріуполі відкрилась більша кількість громадських організацій, ніж в інших містах. В місті з 2014 року збільшення реєстрації кількості ГО відбувається за наростанням до піку в 2016 році, а в 2017 році спостерігається спадання кількості реєстрацій нових ГО, одночасно ця кількість продовжує бути вищою за відповідне значення в інших містах. В Краматорську спостерігається більш плавне зростання кількості реєстрації нових ГО від 2014 до 2015 року, після починається поступовий спад у 2016 та 2017 році. Більш того, 2017 року було зареєстровано менше ГО, ніж 2014 року. В Слов’янську спостерігається поступове зростання кількості реєстрації нових громадських організацій з 2014 по 2017 рік, із піком в 2017 році. Одночасно, у відсотковому співвідношенні відкриття нових ГО по відношенню до загальної кількості реєстрацій ГО ми бачимо найбільше зростання кількості в Слов'янську та Маріуполі, і менше зростання в Краматорську.

Рис. 10. Кількість зареєстрованих громадських організацій в Маріуполі, Краматорську, Слов’янську за роками, кількість

Таблиця 7. Кількість зареєстрованих ГО в містах за роками реєстрації

Кількість відкритих ГО (враховані і ГО закриті на момент кінця 2017 року) Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
До 2014 року 342 419 197 958
2014 22 32 17 71
2015 32 45 27 104
2016 30 62 25 117
2017 15 46 29 90
Загалом 441 604 295 1340
% відкритих ГО по відношенню до загальної кількості відкритих ГО до кінця 2017 року Краматорськ Маріуполь Слов'янськ
До 2014 року 77,6% 69,4% 66,8%
2014 5,0% 5,3% 5,8%
2015 7,3% 7,5% 9,2%
2016 6,8% 10,3% 8,5%
2017 3,4% 7,6% 9,8%
Загалом 2014-2017 22,4% 30,6% 33,2%
Загалом 100,0% 100,0% 100,0%

Зміна в громадському секторі характеризується не лише відкриттям, а й припиненням діяльності. Так, серед ГО, що були зареєстровані до 2013 року, на момент 2017 року в Маріуполі офіційно припинили свою діяльність 24 організації (6% організацій), в Слов’янську – 7 організацій (4%), а в Краматорську – 6 (2%). Із зареєстрованих громадських організацій після 2013 року в Маріуполі та Краматорську припинили свою діяльність по 5 організацій (3% та 5% зареєстрованих в ці роки ГО), а в Слов’янську – 4 (4%). Так ми бачимо зростання кількості громадських організацій з початку 2014 року до кінця 2017 в 3-х досліджуваних містах – від 26% в Краматорську до 37% та 44% в Маріуполі та Слов’янську, відповідно.

Таблиця 8. Кількість ГО, що припинили свою діяльність за роками заснування

Кількість організацій, що припинили діяльність Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
Зареєстровані до 2014 року 6 24 7 37
Зареєстровані після 2014 року 5 5 4 14
Кількість зареєстрованих організацій Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
Зареєстровані до 2014 342 419 197 958
Зареєстровані після 2014 року 99 185 98 382
% закриття організацій по відношенню до відкритих Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
Зареєстровані до 2014 року 1,80% 5,70% 3,60% 3,90%
Зареєстровані після 2014 року 5,10% 2,70% 4,10% 3,70%

Для розуміння тенденцій змін, що відбуваються в громадянському суспільстві, важливим є не лише огляд кількісного представлення громадських організацій в містах, а й аналіз структурних змін, що відбулися. Розглянемо розподіл за сферою діяльності громадських організацій, що офіційно діяли на кінець 2017 року. В Реєстрі громадських об’єднань в середньому лише 25% організацій в трьох досліджуваних містах мають інформацію про сферу діяльності (див. додаток). Серед організацій, що зазначили сферу своєї діяльності в трьох досліджуваних містах, найбільш розповсюдженими, за виключенням іншого типу діяльності, є фізкультурно-спортивні та правозахисні організації. Менш розповсюдженими є об’єднання людей з інвалідністю та освітні або культурно-виховні організації. Найбільш розповсюджені категорії організацій, представлені в досліджуваних містах, мають приблизно рівний розподіл. Однак існують і відмінності. Так, в Маріуполі більш представленими є спортивні, природоохоронні та жіночі організації. У Слов’янську розповсюджені об’єднання людей з інвалідністю та пам’ятко-охоронні організації, порівняно з Маріуполем та Краматорськом.

Рис. 11. Розподіл діючих громадських організацій за сферою діяльності за містами,%

Аналіз розподілів реєстрацій нових організацій в містах за сферою діяльності у двох періодах – до 2014 та після 2014 років – дає можливість виявити тенденції структурних змін громадянського суспільства. Для порівняння взято розподіли відкритих нових ГО пропорційно до загального обсягу відкритих ГО у відповідний період період (див. додаток). Так, ми бачимо, що співвіднесення розподілів нових зареєстрованих організацій в містах за сферою діяльності в двох періодах значно різниться в декількох категоріях. Так, після 2014 року в усіх досліджуваних містах зростає відсоток реєстрації правозахисних та молодіжних організацій. Прослідковується і зниження пропорції відкриття нових організацій, зокрема професійних, ветеранських ГО, об’єднань людей з інвалідністю, хоча таке зниження є дуже незначним.

Зміна розподілу реєстрації нових громадських організацій в період до 2014 та після 2014 відображає зміну пріоритизації діяльності громадських організацій, з одного боку, наприклад, зниження пропорції професійних організацій та зростання молодіжних. Але з другого боку, відображає і актуалізацію нових напрямків діяльності, які раніше були не представлені, наприклад, правозахисних організацій, які були майже не представлені в містах до 2014 року, або жіночі організації в Краматорську. Відбуваються і структурні зміни в ветеранських організаціях: після 2014 року нові організації, що реєструють у сфері, спрямовані на підтримку ветеранів АТО, організації, засновані до 2014 року були спрямовані на підтримку ветеранів Другої світової війни. Таким чином, зміни актуалізації появи нових організацій за сферою діяльності є відповіддю на сучасні виклики в регіоні у зв’язку із військовим конфліктом, а також необхідністю розвитку молоді та трансформації стану громадської свідомості.

Рис. 12. Розподіл діючих громадських організацій за сферою діяльності, містом та роком заснування,%

Трансформацію громадянського суспільства Маріуполя, Краматорська, Слов’янська після початку військового конфлікту відображають не лише зміни в складі громадських організацій, зареєстрованих в містах, а й діяльність тут громадських організацій, що зареєстровані в інших містах. Свій вклад в трансформацію громадянського суспільства в досліджуваних містах після 2013 року зробили громадські організації, що «переїхали» із тимчасово окупованих міст, в основному з Донецьку. Наприклад, Комітет виборців України. Запровадили тут свою активну діяльність ресурсні та правозахисні організації, що спрямовують свою роботу на допомогу ВПО та особам, що постраждали від військового конфлікту в Донецькій та Луганській областях, військовим та ветеранам АТО. Такі організації мають реєстрацію в основному в Києві або Харкові та в основному розгортають свою діяльність в декількох містах. Одними із найбільш відомих таких організацій є «Восток-SOS», Карітас Україна. Свою діяльність активно запровадили тут і організації переселенців, що об’єднують активних вимушено переміщених осіб із різних міст. Діяльність таких організацій спрямована як на підтримку ВПО, так і на розвиток громадянського суспільства, розвиток підприємництва, просвітництва та посилення демократичного управління в області та містах. Свій вплив на розвиток громадянського суспільства в містах Донецької та Луганської області мають великі Всеукраїнські організації, що від початку військового конфлікту на Сході України за підтримки міжнародних донорських програм реалізують тут свої проекти. Такі проекти можуть бути як короткостроковими, так і довгостроковими. Вони спрямовані на підтримку та просвітництво громадянського суспільства, покращення міського середовища, впровадження та моніторинг практик «хорошого врядування», правозахисну та культурну діяльність тощо. Діяльність таких громадських організацій потенційно має активізувати місцеві спільноти та забезпечити умови для обміну досвідом та більшої кооперації організацій в містах та на національному рівні. Найбільш сталий вплив потенційно мають організації, що реалізують тут довготривалі проекти та мають свої представництва на місцях. Найбільш відомими такими організаціями є ЦентрЮА (Сильні громади Донеччини), Київський Діалог, Дій.

4. Оцінка розвитку громадянського суспільства за останні 5 років в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську

На основі попереднього аналізу ми переконались, що з 2014 року в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську спростерігається кількісне зростання чисельності громадських організацій. Відбулась також зміна представленості організацій за різними сферами діяльності. Одночасно ми бачимо і підвищення фінансової підтримки діяльності НУО міжнародними донорами. Змінились і підходи до міського управління та політики інформування та комунікації в муніципалітетах. Однак для цілісного розуміння процесів трансформацій, що відбуваються, необхідний не лише кількісний, але і якісний зріз наявних тенденцій. Саме якісний аналіз актуальних практик діяльності громадських організацій та їхня оцінка сучасних процесів нададуть нам можливість глибшого розуміння основних тенденцій змін, проблем та бар’єрів, з якими стикається громадський сектор, а також виявити його потреби. Аналіз кейсів та реального досвіду громадських організацій в містах надасть нам можливість розробити адресні рекомендації для самих ГО, донорських організацій, а також представників органів місцевої влади. На основі аналізу глибинних інтерв’ю, проведених з представниками громадських організацій з Маріуполя, Краматорська, Слов’янська, національних та регіональних організацій, що мають постійні проекти в Донецькій та Луганській областях, та організацій з інших міст, що реалізовували тут свої проекти, ми розглянемо такі аспекти розвитку громадянського суспільства: 1) оцінка представниками громадських організацій змін, що відбуваються в містах та громадянському суспільстві; 2) аналіз стратегій процесів прийняття рішень та організаційного розвитку НУО; 3) аналіз практик взаємодії громадських організацій з представниками органів місцевої влади та з іншими НУО; 4) вплив міжнародних донорських організацій на міський розвиток за оцінками представників громадянського суспільства; 5) основні бар’єри, потреби та проблеми, з якими стикаються сьогодні НУО в містах Донецької та Луганської областей.

4.1. Основні тенденції змін громадянського життя після 2014 року за оцінками громадських діячів

Учасники та учасниці дослідження відзначали, що активізація розвитку громадянського суспільства в Краматорську, Маріуполі та Слов’янську відбулася після початку військового конфлікту. Для Маріуполя відправною точкою стало об’єднання волонтерського руху для захисту міста. Для Слов’янська та Краматорська такою точкою стала деокупація міст та відновлення української влади. Активізація громадянського суспільства відбулася не лише на основі волонтерського руху та потреби відновлення міста, а й через громадські рухи спільнототворення, прояву громадської ідентичності та об’єднання. Наприклад, акція, що відбулась в Маріуполі, – «Маріуполь чекає на Океан».

Однак до 2014 року в досліджуваних містах також діяли громадські рухи. В Маріуполі активні жителі міста об’єднувались навколо екологічного питання. В Краматорську та Слов’янську активно діяли організації, що займались контролем діяльності органів влади.

«Ну, перший прояв громадянського суспільства був ось у 11-му році, коли люди вийшли, їх
об'єднала екологічна проблема. Потім був спад. І потім громадянське суспільство
прокинулося лише після Майдану».
(громадський діяч, м. Маріуполь)

«Так. До 14-го року у нас громадянське суспільство взагалі було відсутнє. Громадянське
суспільство у нас було навколо комуністичної партії. Вони були самі активні. Ну і
результати ми бачимо. Після цього, після звільнення Слов'янська вже почали засновуватися
різні громадські організації».
(громадська діячка, м. Слов’янськ)

На основі результатів дослідження громадські організації можна умовно розділити на 3 типи: 1) місцеві громадські організації; 2) громадські організації-«переселенці»; 3) громадські організації з інших міст та загальноукраїнські організації. Розглянемо цю типологію детальніше (див. Рис. 13).

Рис. 13. Типологія НУО в містах Донецької та Луганської області

*Організації та діячі-«возвращенці» – це організації або окремі громадські діячі, що колись діяли в місті, але потім з певних причин поїхали з міста і повернулись та відновили свою діяльність після 2014 року.

**Організації-«парашутисти» – це організації з інших міст, що приїжджають в міста Донецької та Луганської області для реалізації одного або декількох проектів. Після завершення проектів такі організації, як правило, не моніторять результати своєї діяльності. Такі проекти найчастіше є несталими та не мають свого продовження.

 

На питання про зміни, що відбуваються в суспільстві, громадські діячі зауважують про зміну суспільної свідомості, що сталась під впливом військового конфлікту. Вони відзначають активізацію громадської активності, підвищення відповідальності, зародження волонтерського руху в містах, що за ці майже чотири роки почали інституціоналізовуватись. Одним із важливих мотиваційних стимулів для розвитку громадянського суспільства є зростання довіри до громадських активістів серед жителів. Однією з перших трансформацій, про які говорять учасники дослідження, є саме відчуття підвищення довіри до ГО, а також трансформації ставлення до громадських активістів.

«И, наверное, основное изменение, которое видится, что меняются люди, прежде всего,
их ответственность и отношение, и к городу в том числе... Активная часть жителей
старается сделать как можно больше, и как можно быстрее. Поэтому сейчас даже,
если говорить по развитию каких-то общественных организаций и общества в целом, видно,
что люди становятся увереннее, люди становятся ответственнее. Люди активно
взаимодействуют с различными структурами и администрацией».

(громадський діяч, м. Маріуполь)

«Люди стали більш активні. Якщо до війни відсоток активних людей може був 1%,
скажімо так, то я думаю, що зараз не менше 5%. Тому що Краматорськ пережив такий
експеримент, на 2 місяці його зробили ДНР... І для того, щоб це не повторилось, люди
зрозуміли, що не можна просто сидіти вдома, дивитись телевізор».
(громадська діячка, м. Краматорськ)

Важливою тенденцією змін, що відбуваються, для громадських активістів є активізація молоді. Учасники дослідження відмічають зростання кількості громадських ініціатив, організованих молоддю та для молоді. У порівнянні з попередніми роками така активність не проявлялась.

Відбувається і розвиток інфраструктури для громадянського суспільства. За підтримки міжнародних та всеукраїнських організацій в Краматорську, Маріуполі, Слов’янську, а також інших містах Донецької та Луганської областей після 2014 року починає розвиватись інфраструктура для розвитку громадянського суспільства. Зокрема почали розвиватися хаби, культурні центри, громадянські платформи, що забезпечують налагодження взаємодії, обміну досвідом, а також створюють майданчик для комунікації громадських активістів та міських жителів. Всі представники громадянського суспільства, що взяли участь у дослідженні, відмітили позитивний вплив на активізацію громадської діяльності офлайн-просторів для взаємодії ГО. Окрім фізичних комунікаційних майданчиків розвиваються і онлайн-платформи, що стимулюють популяризацію громадської діяльності, а також є альтернативними джерелами інформації для більш широкої аудиторії.

З другого боку, поруч із розвитком інфраструктури для громадських ініціатив проблеми в міській інфраструктурі часто виступають бар’єром до громадського залучення. Зокрема це стосується транспортного сполучення в містах, особливо у вечірній час. Так відсутність якісного вечірнього транспортного сполучення у містах зменшує аудиторію громадських заходів та обмежує можливість відвідувати відповідні події всім зацікавленим.

Активізація громадської свідомості та відповідальності проявилась не лише у волонтерській діяльності, а й на повсякденному рівні. Учасники дослідження відзначають, що жителі міста почали діяти на захист своїх інтересів та для задоволення потреб. Громадська свідомість знайшла свій прояв і в більшій вимогливості до органів місцевої влади, а також зміні ставлення до них: відбувається перехід від дискурсу «влади» до «менеджерів та управлінців».

«Ясно, що це дуже такий болючий процес для багатьох. Іноді прямо фізично болючий,
бо люди страждають, коли щось починає мінятися і щось в них руйнується. А нове ще не
побудувалося, і не ясно, що як буде. Але для мене це правильний процес, це такий шлях видужування.
Наприклад, те, що люди більше відкриваються до якихось таких подій, заходів, які відбуваються в місті».
(Громадська діячка, ВПО, Краматорськ)

Відбулась і зміна в культурному житті міста. В містах активізувалось не лише громадське, а й культурне та соціальне життя. Учасники дослідження відмічають появу значної кількості культурних подій. Трансформація відбувається і на рівні стилів життя. Зростання інтересу до міст з боку міжнародних та українських діячів та організацій стимулювали розвиток інфраструктури дозвілля. Учасники дослідження відзначають позитивний вплив таких заходів і на стиль життя містян, зокрема молоді. Важливо відзначити, що учасники дослідження зауважують, що ненасиченість культурного життя та дозвілля, недостатній рівень культури в містах є однією з важливих причин бажання від’їзду з міста молоді. Мотивацією розвитку таких ініціатив у містах є «культурний голод» та бажання активістів пожвавити життя в місті, організувати цікаве дозвілля, зокрема і для своєї соціальної групи. Активісти, що займаються сьогодні культурними просторами в містах, як правило, і до того були задіяні в культурній сфері або в сфері роботи з молоддю. Однак останні роки їхня активність отримала можливість розвитку.

«В центрі багато кафе зараз відкривається, це добре, це малий бізнес».
(Громадська діячка, м. Маріуполь)

«Промислове місто, багато людей працюють на заводі, у них таке сприйняття життя -
завод, дім, їм нічого не треба. То зараз відчувається, що люди більше виходять на вулицю,
більше спілкуються, більше збираються разом, більше думають про те, як зробити своє
середовище екологічнішим, безпечнішим і красивішим умовно».
(Громадська діячка, ВПО, м.Краматорськ)

На думку учасників дослідження в більш активній частині суспільства спостерігається і розширення світогляду та більша відкритість до нового. Особливо це характерно все ж для молоді. Важливою причиною цього явища громадські активісти вважають підвищення мобільності частини жителів, а також суттєве зростання кількості «чужих» та «гостей», що почали відвідувати міста після 2015 року як із робочими візитами, так і з метою туризму. Одночасно громадські діячі говорять і про посилення бар’єрів для мобільності через ускладнення транспортного сполучення між містами області. Окреме занепокоєння вони висловлюють і в ситуації скасування вже діючих зручних сполучень міст із іншими районами України. Відповідна політика може негативно вплинути не лише на мобільність жителів, а відповідно і на розвиток суспільства.

Разом із посиленням культурного та соціального життя відбувається і згортання деяких культурних проектів, що були популярними до військового конфлікту, через закриття комерційних культурних закладів та міграційні процеси. Таким чином, відбувається зміна «каталізаторів» такої активності.

Трансформації громадянського суспільства, а також зміна умов його розвитку – це незавершений процес, а такий, що триває. Міста перебувають на першому кроці інституціоналізації демократичних процесів. Більшість проектів перебувають на початковій стадії та потребують поглиблення.

Разом із позитивними змінами, які відбуваються в містах під впливом реформування системи міського управління, а також підтримки міського розвитку з боку донорських організацій, учасники дослідження відмічають і те, що сама система управління містами «не встигає» за трансформаціями громадської свідомості. Так, на думку громадських активістів, розподіл фінансів у містах є необґрунтованим та відбувається із використанням застарілих підходів до управління. Наприклад, створюється нова інфраструктура, яка не відповідає сучасним потребам жителів. Або реалізуються значні культурні проекти для активізації громадського життя, проте кількість таких культурних просторів та місце їх розміщення ґрунтується не на реальних потребах, а на волі управлінців.

Окрім позитивних змін у громадській свідомості представники неурядових організацій відмічають, що все ж більшість населення міст залишаються осторонь громадської діяльності та активностей. Учасники дослідження часто згадували і про критику їхньої діяльності в ЗМІ та соціальних мережах, а також нерозуміння з боку звичайних мешканців. Це може виступати демотивуючим фактором для активних діячів.

Зростання кількості міжнародних організацій, громадських організацій із грантовою підтримкою, підвищення кількості людей в місті, що приїжджають сюди у відрядження, окрім позитивного впливу на розвиток інфраструктури, вплинули і на підвищення цін у місті, зокрема на оренду приміщень. Це ускладнює можливості оренди приміщень для громадських організацій та діячів, що не мають достатнього фінансування.

4.1.1. Як громадські діячі залучились до громадської діяльності?

Тенденції розвитку громадянського суспільства можна осмислити через особистий досвід активістів. За результатами дослідження, серед основних мотивів залучення до громадської діяльності у досліджуваних містах є: 1) загроза особистій безпеці та майбутньому; 2) необхідність задоволення первинних потреб життєдіяльності; 3) незадоволеність культурних та дозвільневих потреб; 4) бажання жити в комфортному, безпечному місті; 6) відсутність активних дій з боку органів міської влади для задоволення потреб жителів; 7) потреба особистого саморозвитку та реалізації; 8) потенційний заробіток. Розглянемо ці мотиваційні фактори докладніше:

Читати докладніше ...

1) Необхідність активізації та дублювання функцій держави через волонтерство. Більшість з учасників дослідження з Маріуполя, Краматорська та Слов’янська не були громадськими активістами до початку збройного конфлікту в Україні. Їхня діяльність почалася після. В громадський активізм вони прийшли з бізнесу, культурної діяльності, студентського самоврядування тощо. В Маріуполі більшість починали свою діяльність з волонтерського руху. Громадські діячі Краматорська та Слов’янська залучилися до активізму після визволення території українськими військами. Вони прийшли до активної діяльності через волонтерство, культурні та освітні проекти.
Однак серед громадських активістів, що взяли участь у дослідженні, є і такі, що займались громадською діяльністю до військового конфлікту, в основному їхня діяльність була пов’язана із контролем органів місцевої влади та юридичною діяльністю.

«Мы не были участниками каких-либо общественных организаций. И, по сути, все
беспокоились сугубо какими-то своими личными проблемами, возможностью получения
новой работы, заказов, отдыхов, и всё, что с этим связано. 14-й год, конечно, сделал
какой-то всплеск. И, как по мне, общественное движение поднялось совсем на новый уровень».

(Громадський діяч, м.Маріуполь)

2) Потреба забезпечити дотримання своїх прав, налагодження життя в нових кризових обставинах, можливість інтегруватись в нову спільноту для представників ВПО. Декілька громадських активістів – учасників дослідження є переселенцями і залучилися до активізму через необхідність забезпечення своїх прав та захисту інтересів своєї спільноти.
Більшість учасників дослідження відмітили, що переселенці в містах виступають потужним активізатором. З одного боку, власне ВПО часто є більш активними, ніж місцеві. З другого боку, навколо ВПО організувався потужний волонтерський рух, спрямований на допомогу та підтримку вразливих категорій населення, що постраждали від військового конфлікту.

«Значна частина ГО утворювалася на запит про вдоволення потреб цієї аудиторії чи з числа
переселенців. Це не дивно, бо люди приїжджали, поверталися в свої міста чи переїжджали в
нові. І рівень темпу і вдоволення було зовсім різне. І де ти міг себе реалізувати? В
громадському секторі чи в тому, щоб стати волонтером, отримати підтримку».

(Громадська діячка. Краматорськ. ВПО)

3) Об’єднання для захисту своїх інтересів та контролю органів міської влади. В Маріуполі та Краматорську досить активними сьогодні є і об’єднання підприємців, що об’єднуються в громадські організації для захисту своїх інтересів. Проте згодом їхня діяльність переростає і в ширші проекти міського розвитку. Такі організації, як правило, є більш фінансово незалежними.

4) Поштовх з боку організацій із інших міст, натхнення прикладом успіху інших, активізація культурного життя, нові освітні та культурні можливості, що виникли через посилення уваги до регіону. Окремо варто відзначити культурні громадські простори, що виникли в Слов’янську та Краматорську. Стимулом до їх створення стала освітня програма всеукраїнської організації, а також приклад інших міст. Сьогодні під впливом Краматорська та Слов’янська в багатьох містах Донецької та Луганської області відкриваються подібні простори, що об’єднують молодь та спільноти з культурної сфери. Стають майданчиком для взаємодії, освіти та обміну досвідом.

5) У відповідь на нові можливості громадська діяльність стає оплачуваною, що приваблює в громадський сектор більше людей. Учасники дослідження відзначають, що сьогодні в містах виникає значна кількість громадських організацій, в тому числі і у відповідь на активізацію грантової підтримки. Такі організації, як зазначають респонденти, не мають стратегічного бачення розвитку своєї діяльності, а орієнтують її відповідно до грантових програм, що існують сьогодні. Більш того, вони переконані, що такі організації зникнуть із припиненням грантової підтримки.

4.1.2. Трансформація громадського активізму з 2014 року

Активізація громадської діяльності 2014-2015 років у відповідь на кризову ситуацію за три роки трансформувалась. На основі аналізу глибинних інтерв’ю з представниками громадянського суспільства в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську можна виділити декілька тенденцій трансформації соціальних рухів та ініціатив, започаткованих у 2014 році.

а) Спад волонтерського руху та його трансформація

Активізація громадянської діяльності в 2014-2015 роках в досліджуваних містах була першочергово пов’язана з волонтерською діяльністю. Однак у 2015 році суттєва потреба в волонтерській та ресурсній допомозі ВПО, військовим, постраждалим від військового конфлікту зменшилась. Громадські діячі, що активно долучились до волонтерського руху, або припинили свою діяльність, або почали активно розвивати інші сфери, наприклад, займатись просвітницькою діяльністю, розвитком громадянського суспільства. Деякі активісти зайнялися політичною діяльністю або почали працювати в органах місцевої влади. Деякі продовжують займатись ресурсною допомогою, але на більш професійному рівні.

«Спад, конечно, в любом случае, есть. Активность на пике была, когда было ощущение
опасности максимальное. То есть, в то же время, когда один из микрорайонов Мариуполя
попал под обстрел, то есть активность общества была, как по мне, наверное, на пике.
Потому что люди активно участвовали во всех сферах… Просто произошла некая
трансформация. Часть людей из волонтёров ушли в различные благотворительные фонды.
И сейчас там продолжают работать, но получают за это вполне достойную заработную
плату… Спад, в любом случае, есть, потому что задача становится сложнее. Те, кто
остались, очень серьёзно понимают, что надо учиться. И многие начали процессы и
обучения, потому что для того, чтобы быть на волне, и более качественно выполнять свои
задачи, помогать и своему городу, соответственно самому тоже надо подтягиваться,
самому надо учиться. Поэтому многие занялись, и тратят своё время на обучение и себя, и
на обучение других».
(Громадський діяч, м. Маріуполь)

б) Спеціалізація та звуження спрямування діяльності громадських організацій

Із розвитком громадської діяльності, розширенням потреб аудиторії, а також збільшенням конкуренції між громадськими організаціями НУО з більшим досвідом звужують спрямованість своєї діяльності від більш загальної до конкретної. Часто відбувається і звуження аудиторії. Однак таке звуження дає можливість якісніше надавати послуги та ефективніше спрямовувати свою діяльність на досягнення мети. Рушієм цих процесів є підвищення рівня освіченості серед громадських організацій, а також запровадження практики стратегічної, а не тактичної діяльності.

«И люди, которые раньше приходили к нам за гуманитарной помощью, потому что у них не было что есть, не во что было одеться, были проблемы с медикаментами. То есть у них были самые простые потребности. То теперь они приходят и учатся, они переквалифицируются… И, видя, опять же, трансформацию и нашей организации, и волонтёрского центра, мы также зачастую помогаем переселенцам, но уже не рыбу даём, а удочку. Так оно и есть. Наши задачи сузились». (Громадський діяч, м. Маріуполь)

в) Професіоналізація громадських організацій

Зі зростанням обсягів донорської підтримки розвитку громадянського суспільства у нових громадських активістів з’являється можливість займатись громадською діяльністю на постійній основі. Одні організації використовують цю можливість для зростанння та підвищення своєї організаційної спроможності, а також підвищення якості реалізації проектів. Посилення саме освітніх проектів, спрямованих на організаційний розвиток та посилення людського капіталу організацій, дає можливість зростанню як професійності діяльності, так і впливовості громадських організацій.

Значний внесок у розвиток громадянського суспільства, на думку учасників дослідження, мають програми та заходи з обміну досвідом між організаціями, особливо із можливістю подорожувати країною та за її межі. Такі заходи впливають як на рівень освіченості організацій, так і на мережування та кооперацію між організаціями в регіоні. Більш того, такий обмін досвідом має надихаючий вплив як для тих, хто отримує знання, так і тих, хто ділиться своїм досвідом. Зростання мобільності громадських діячів впливає і на розширення їхнього кругозору.

З другого боку, громадські активісти, що долучились до дослідження, відзначають, що з’являються і такі громадські діячі, що розглядають можливість отримати грантову підтримку як засіб заробітку. Є випадки, коли бажаючи отримати грантову підтримку, організації, що не мають достатній рівень організаційної спроможності, беруться за виконання проекту, який не мають можливості реалізувати якісно. Бажання отримати більше фінансування часто викликає ситуацію, коли одна організація залучає більше проектів, ніж може виконати, що теж впливає на якість їх виконання, рівень звітування. Це також зумовлює відсутність якісного планування та попереднього аналізу потреб аудиторії та аналізу результатів проекту. Це негативно впливає на організаційний розвиток та посилення спроможності громадських організацій.

Обмеженнями для організаційного розвитку є ускладнення мобільності між містами в області через погану транспортну сполученість (це стосується і якості доріг між містами, і якості самого транспортного сполучення), особливо це стосується маріупольського напрямку.

г) Переорієнтація діяльності, зміна фокусу та поява нових напрямів діяльності у відповідь на сучасні виклики та нові потреби спільноти

У відповідь на нові виклики та зміну потреб жителів міст організації також змінюють і сферу своєї діяльності. Більш того, виникають нові організації. Яскравим прикладом є виникнення та розвиток організацій, що працюють з ВПО, а також об’єднання ВПО. З’являються в містах і урбаністичні ініціативи, спрямовані на розвиток публічних просторів та комфортних міст. Абсолютно новою формою діяльності для досліджуваних міст є і розвиток хабів, громадських платформ та культурних просторів нового типу.

ґ) Насичення громадського життя

Активізація діяльності громадських організацій, посилення уваги до міст з боку донорських організацій та діяльність тут всеукраїнських організацій суттєво активізували громадське життя в містах. Кількість подій суттєво зросли, однак не відбулося відповідне зростання аудиторії цих подій. З другого боку, відсутня узгодженість тем подій та часу між організаціями. Тематика подій часто повторюється, а час накладається. Таким чином, як зазначають респонденти, зменшується кількість відвідувань таких заходів та подій. Аудиторія не зростає. Для збільшення кількості відвідування подій часто організації намагаються розширити чи змінити аудиторію своїх подій за рахунок залучення молоді та студентів. Більш зважений підхід обирають організації, що починають досліджувати аудиторію та її потреби і організовувати відповідні заходи. Таким чином, необхідність втримати та зацікавити аудиторію сприяє підвищенню якості діяльності громадських організацій.

д) Спад або зміна сфери донорської підтримки

Після 2014-2015 року донорські організації спрямовували підтримку в великі міста на Сході України. Однак із часом, зі зміною потреб та пріоритетів донори змінили спрямування і сьогодні більш активно починають підтримувати або розвиток інших сфер, або підтримувати інші міста (наприклад, малі та середні міста). В умовах зміни донорської підтримки організації мають виробляти нові стратегії фінансування та сталого функціонування.

«Так як на початку 15-го року Слов'янськ був цікавий, ну не те, що цікавий, – до нас почали
їздити митці сучасної української культури, привозити цю культуру. Зараз інші міста
більше потребують цього, ніж Слов'янськ, і ми не такі популярні стали для
відвідувань».
(Громадська діячка, м. Слов’янськ)

4.1.3. Джерела фінансування організацій

Більшість громадських організацій з Маріуполя, Краматорська та Слов’янська, що долучились до дослідження, мають досвід отримання фінансування від міжнародних донорів. Питання потреби в грантовій підтримці громадських організацій розділило представників ГО, що долучились до дослідження. Більшість учасників дослідження схвально відгукувались про можливість отримати підтримку на реалізацію своїх проектів та зазначали про успішний досвід грантової підтримки. Є і організації, що не потребують такої підтримки, бо вони випрацювали диверсифіковану систему фінансування. Проте серед учасників дослідження в усіх містах були і такі, що негативно ставляться до грантової підтримки громадських організацій та до пошуку таких можливостей. Серед причин негативного ставлення до отримання грантів є декілька: по-перше, упереджене ставлення до грантодавців та організацій, що отримують таку підтримку (вони називають такі організації «грантожерами»); по-друге, страх залежності від грантодавця та небажання вести відповідну звітність за проекти; по-третє, негативний досвід подачі заявок на грант та реалізації грантового проекту.

Громадські організації звертаються і до інших джерел фінансування, зокрема використовуються підтримку бізнесу та благодійників. Особливо це характерно для організацій з Маріуполя та Краматорська. Хоча взаємодія представників бізнесу та громадських діячів має вибірковий характер. Підприємці співпрацюють із організаціями, що мають тривалу історію партнерства або особисті дружні стосунки із представниками ГО. Для інших організацій така підтримка є незначною. На думку одного з респондентів, це може бути пов’язано, в тому числі, з тим, що підприємці не бажають афішувати свою діяльність через негативний досвід економічного тиску та переслідування, що були характерні за попереднього керівництва держави.

«Потому что зачастую большая часть бизнеса не знает о проблемах в городе... Очень мало предпринимателей средней руки есть в городе, которые каким-то образом нам помогают или помогали, но они есть. Проблема в том, что у нас очень мало, в принципе, предпринимателей среднего класса. Есть малые предприятия или крупные…Я думаю, что закрытость бизнеса понятна… Бизнес привык, что нельзя показывать себя. Вот этот определённый страх и выпячивание». (Громадський активіст, м. Маріуполь)

В Маріуполі та Краматорську також є громадські активісти, які мають свій бізнес. З одного боку, вони організовуються для захисту інтересів підприємців, з другого боку, вони також займаються проектами, спрямованими на міський розвиток. Однак, на думку респондентів-експертів, такі громадські представники бізнесу допомагають лише громадським організаціям, до яких вони належать.

Тим організаціям, що потребують підтримки бізнесу, респонденти радять таке: 1) звертатись до підприємців із конкретною та чіткою пропозицією; 2) перед пропозицією варто проаналізувати інтереси підприємців, пропозиція має відповідати їхнім інтересам та цінностям; 3) важливо мати особистий контакт.

4.2. Стратегії взаємодії НУО та органів міської влади. Оцінка представників громадянського суспільства

На думку представників громадянського суспільства, що працюють у досліджуваних містах та займаються питаннями розвитку місцевого самоврядування, громадські організації, що діють у цих містах, за типом взаємодії з органами міської влади умовно можна розділити на 4 основних типи: 1) організації, що перебувають в опозиції до органів міської влади та не співпрацюють із ними; 2) опозиційні організації, що співпрацюють з органами міської влади; 3) громадські організації, що займають нейтральну позицію стосовно муніципалітету та ситуативно взаємодіють з органами міської влади; 4) громадські організації, що мають прямий або опосередкований зв’язок з представниками органів міської влади та реалізують спільні проекти на постійній основі, а також отримують фінансову підтримку як від міста, так і від великого бізнесу, що діє в місті. Більшість громадських організацій, що взяли участь в дослідженні, позиціонують себе за цією шкалою. На основі цього позиціонування вони і вибудовують стратегії взаємодії як з органами місцевої влади, так і з іншими громадськими організаціями. Найяскравіше такий розподіл проявляється в дискурсі громадських організацій в Маріуполі і є менш характерним для Слов’янська та Краматорська. Представники експертних громадських організацій, що працюють у цих містах, зазначають, що рівень протиставлення громадських організацій в місті залежить від рівня політичної конкурентності в місті, а також монофункціональності міста та рівня зв’язку великого бізнесу та органів місцевого самоврядування. Так, на думку одного з експертів, в Маріуполі, на відміну від Краматорська та Слов’янська існує вищий рівень монополії на владу серед представників бізнес-еліт міста, відповідно і більша концентрація ресурсу, тому в місті можна спостерігати і більш актуалізоване розрізнення громадського сектору на основі ставлення до органів місцевої влади.

Однак, незважаючи на самопозиціонування громадських організацій відносно органів публічної влади, більшість представників громадянського суспільства, що долучились до дослідження, відзначають трансформацію органів міської влади після 2015 року. Так, вони зазначають, що незважаючи на наявні проблеми, порівняно з попередніми роками органи міської влади стають більш відкритими для взаємодії.

«Город открыт для взаимодействия. Они поддерживают инициативы, но не могу сказать,
что они поддерживают прямо всё. Они вполне открыты до определённого момента, мне
кажется, или уровня. Ну пока не знаю, вопрос не касается денег».

(Громадський діяч, м. Краматорськ)

«Никоим образом не взаимодействуем. То есть часть проектов у нас есть, которые
связаны с налаживанием диалога. Мы периодически приглашаем различные структуры для
того, чтобы приходили, посещали мероприятия. А обратный отклик крайне редкий.
Периодически нас приглашают на разные круглые столы. Вот сейчас по образованию на
круглый стол приглашали».

(Громадський діяч. м.Маріуполь)

Серед основних причин таких змін представники громадянського суспільства називають: 1) загальнонаціональні зміни в підходах до місцевого самоврядування; 2) вплив та контроль з боку донорських організацій, що надають допомогу містам; 3) активізація громадянського суспільства та проактивний контроль з боку неурядових організацій; 4) посилення політичної конкуренції в містах; 5) позитивний досвід взаємодії з громадськими організаціями; 5) підвищення впливу соціальних медіа на імідж політика.

«Мені чогось здається, що зараз вони побачили, що це є плюс, якщо вони будуть взаємодіяти з громадськими організаціями». (Громадська діячка, м. Слов’янськ)

Основними формами взаємодії представників громадянського суспільства та органів міської влади є реалізації спільних проектів, отримання фінансової підтримки на реалізацію проектів, участь в обговореннях та засіданні круглих столів, робочих групах та комісіях, спільна робота над нормативними документами, запрошення на публічні події. Останніми роками в містах починають виникати організації, що спрямовують свою діяльність на налагодження діалогу і виступають свого роду посередниками.

Окрім взаємодії з представниками муніципалітету, в Маріуполі громадські організації взаємодіють також і з представниками правоохоронних органів, зокрема з новою патрульною поліцією. Така взаємодія відбувається з просвітницькою метою, а також спрямована на підтримку та допомогу в роботі патрульної поліції.

Незважаючи на позитивні зрушення в розвитку взаємодії неурядових організацій та органів місцевої влади, представники громадянського суспільства, що взяли участь в дослідженні, також вказують і на бар’єри, що перешкоджають побудові налагодженої системи взаємодії. Варто відзначити, що ці фактори є характерними не лише для міст Донецької та Луганської областей, а також і для інших міст України.

Читати докладніше ...

До таких бар’єрів належать:

  1. Боязнь критики серед представників органів міської влади. Що в тому числі проявляється в бажанні залучити на свою сторону якомога більшу кількість активних діячів громадянського суспільства.
  2. Монополія на порядок денний. Активне залучення жителів та актуалізація лише тих проектів, що не передбачають протиріч між громадою та органами міської влади. Залучення жителів до тактичних, а не стратегічних питань. Таким чином, з одного боку відбувається зсув уваги жителів від більш нагальних, проте не настільки помітних проблем, до тактичного урбанізму, який дає швидкі результати та є більш наочними.
  3. Переконаність серед частини громадянського суспільства, що представники органів місцевої влади не розуміють користі від процесу залучення жителів, та впровадження чіткої вертикалі прийняття рішень.
    А міський голова він вважає, що, ну, я ж все для людей зроблю. Ну, що вони мені скажуть
    нового? Ну, лікарню відремонтувати. Це для міста треба? Треба… Але все одно він не
    розуміє, що от є вертикаль влади, яка була на заводі, там була чітка вертикаль влади,
    а міськрада це трішечки інше. (Громадський діяч, м. Маріуполь)
  4. Низький рівень довіри серед представників громадських організацій до органів міської влади, пов’язаний із прямим чи опосередкованим зв’язком органів міські влади та великим бізнесом в місті.
  5. Зрощування громадських та бізнес інтересів серед деяких громадських діячів. Так, в Маріуполі, Слов’янську, а особливо Краматорську є тенденція створення громадських організацій серед представників великого та середнього бізнесу. Це впливає на рівень довіри до громадських організацій з боку як органів міської влади, так і жителів.
  6. Попередній негативний досвід взаємодії. Для багатьох громадських діячів, що активізувались під час та після початку військового конфлікту, стимулом активізації стало саме відчуття неспроможності органів міської та державної влади оперативно вирішувати нагальні потреби. Так, громадянське суспільство деякий час дублювало діяльність органів місцевої влади. Багато представників громадських організацій, що взяли участь у дослідженні відмічають, що це досвід навчив їх не сподіватись на підтримку, а розраховувати виключно на свої сили.
  7. Боязнь громадських організацій бути використаними органами місцевої влади з метою власного піару. Це відчуття з боку ГО також пов’язане з відсутністю досвіду співпраці, а також із недовірою.
  8. Відсутність налагодженої системи комунікації між органами місцевої влади та ГО. Відсутність практик раннього залучення до процесу прийняття рішень. Відсутність комунікаційної стратегії інформування широкої громадськості на ранніх етапах.
    Вот у нас есть провал по коммуникации. Поэтому тут в большей степени, наверное,
    проблема общения администрации и общества в отсутствие коммуникации, или в очень
    слабой коммуникации... Чаще общаться, чаще говорить о своих планах, чаще рассказывать
    о каких-то перспективах, или то, что они планируют сделать. Чаще предлагать
    мариупольцам участвовать в этом, а не ставить их перед фактами.
    (Громадський діяч, м. Маріуполь)
  9. Низький рівень комунікаційної культури, як серед представників громадянського суспільства, так і серед представників органів міської влади. А також навиків конструктивної критики серед представників громадянського суспільства. Закритість до реального діалогу та відсутність бажання реально домовитись, що проявляється з обох боків.
  10. Реактивність, а не проактивність діяльності органів громадянського суспільства, а також органів міської влади. Так, представники НУО часто переконані, що найбільш дієвими для відстоювання власної позиції є акти прямої дії – мітинги. А представники органів міської влади починають діалог лише після того, як активісти починають критикувати рішення в ЗМІ чи соціальних мережах, а не запрошують до діалогу до прийняття рішення.
  11. Прихована конкуренція між ГО та органами публічної влади. Серед представників громадянського суспільства є переконання, що причиною відсутності залучення НУО до процесів прийняття рішень та спільної реалізації проектів є відчуття конкуренції з боку органів міської влади за підтримку жителів міста. Цей бар’єр також є свідченням недовіри одне до одного.
  12. Відсутність комунікаційного майданчика як онлайн, так і офлайн, де представники ГО та органи міської влади могли б взаємодіяти та ділитись досвідом. Хоча сьогодні в Краматорську та Маріуполі з’являються ініціативи організації таких майданчиків.
  13. Монополізація ЗМІ в містах. Неспроможність опозиційних громадських організацій розказати про свою діяльність для широкої аудиторії.
    Ми просили дати можливість громадськості, організаціям, котрі діють саме в Маріуполі,
    щоб можна було освітлювати їх діяльність. Хоча би розповісти людям, що є ГО. Дайте
    можливість це донести до людей. Нам відповіли «ні».
    (Громадська діяльність, м. Маріуполь).
  14. Вибірковість в налагодженні взаємодії з боку представників органів міської влади. Співпраця відбувається лише з тими організаціями, з якими вже є позитивний досвід взаємодії.
  15. Визначальна роль особистих контактів з представниками органів міської влади для реалізації проекту, налагодження взаємодії, а також впливу на процес прийняття рішень. Таким чином, система залучення ГО до міського управління є непрозорою.
  16. Низький рівень юридичної обізнаності серед деяких представників громадянського суспільства в діяльності органів міської влади та розподілу сфер відповідальності.
  17. Відсутність системи поінформованого прийняття рішень, а також обґрунтування рішень серед представників органів міської влади. Що в свою чергу впливає на рівень довіри та легітимність цих рішень.
    Через те, що ніякий аналіз не проводився, скільки тих молодіжних центрів треба…
    Концепція "Гідна країна для гідних людей" – створити 85 центрів до 85-річчя області. Для
    мене це неадекватно.(Громадська діячка, ВПО, м. Краматорськ)
  18. Недієвість наявних механізмів залучення ГО до міського управління, що першочергово проявляється в недієвості громадських рад у досліджуваних містах за оцінками як експертів, так і представників НУО в містах.

4.3. Роль міжнародних донорів у розвитку громадянського суспільства в Маріуполі, Краматорську, Слов’янську та інших містах Донецької та Луганської областей

За результатами глибинних інтерв’ю, більшість організацій, що взяли участь в дослідженні, мали досвід взаємодії з міжнародними донорськими організаціями та отримували фінансування на свою діяльність. Громадські організації отримують фінансування на: організаційний розвиток, розвиток людського капіталу організації, оренду приміщення, забезпечення матеріально-технічної бази, освітні програми та реалізацію своїх проектів. Організації мають як досвід разової підтримки, так і постійної взаємодії з донорськими організаціями. Фінансову підтримку НУО отримують як на загальних підставах – за результатами участі у конкурсі, так і отримують цілеспрямовану підтримку від донорської організації за ініціативи донора.

Всі учасники дослідження та експерти визнають позитивний вплив діяльності в містах міжнародних донорських організацій. Однак існують і бар’єри до такої взаємодії. Саме ці аспекти впливу міжнародних організацій на розвиток НУО в містах ми розглянемо далі.

Читати докладніше ...

Серед основних впливів діяльності таких організацій учасники дослідження зазначили:

  1. Створення сприятливої інфраструктури для розвитку Громадянського суспільства:
    1. Донорська підтримка дає можливість організаціям громадянського суспільства в досліджуваних містах;
    2. Посилення локальних незалежних ЗМІ. Донорська підтримка дала можливість порушити монополію на доступ до засобів масової інформації в регіоні, що позитивно впливає на рівень демократизації та донесення альтернативних думок до містян;
    3. Розвиток інфраструктури просторів та хабів для розвитку міських ініціатив. Створення таких платформ дає можливіть посилювати взаємодію між організаціями, а також підтримати нові ініціативи, що мають потребу в приміщенні для зібрань, освіті та налагодженні контактів з іншими НУО та органами місцевої влади в містах.
  2. Посилення організаційної спроможності організацій громадянського суспільства та розвиток людського ресурсу в громадській сфері:
    1. Завдяки програмам, підтриманим донорськими організаціями, представники громадянського суспільства долучились до освітніх програм, спрямованих на посилення діяльності ГО, їхнього впливу на процеси прийняття рішень, посилення сталості реалізованих проектів, рівня обізнаності в основах «хорошого врядування» та методах контролю та взаємодії з органами міської влади, ведення проектів та залучення жителів до реалізації проектів тощо;
    2. Участь у грантових програмах передбачає написання проектів, проектний менеджмент та підготовку звітів за реалізованими проектами. Саме вимоги донорських організацій позитивно впливають і на рівень ведення відповідної діяльності. Більш того, багато донорів реалізовують і освітні програми, спрямовані на підвищення якості проектної діяльності організацій;
    3. Завдяки програмам, що передбачають реалізацію спільних проектів ГО та органів міської влади, проектів за участю декількох ГО, міські організації набули досвіду кооперації та взаємодії з органами міської влади та іншими ГО;
    4. Завдяки освітнім програмам, а також реалізації проектів у містах з ГО з інших міст налагоджуються практики обміну досвідом, а також посилення мережування серед громадських організацій на національному рівні;
    5. Сама взаємодія представників НУО та донорських організацій підвищує рівень культури роботи організації, а також кругозір її учасників.
  3. Розвиток демократичного міського управління, а також оновлення міської інфраструктури:
    1. Учасники дослідження підкреслюють важливу роль донорських організацій у відновленні міської інфраструктури;
    2. Запорукою отримання фінансової допомоги від донорських організацій муніципалітетами є налагодження прозорого та демократичного врядування в містах. Таким чином, муніципалітети зацікавлені в реалізації відповідних програм та проектів;
    3. Посилення контролю діяльності муніципалітетів міжнародними організаціями пов’язане із виділенням фінансів для міст. Це в свою чергу також впливає на більшу прозорість діяльності органів міської влади.

Окрім прямого впливу діяльність донорських організацій в досліджуваних містах також має опосередкований вплив. Завдяки діяльності міжнародних організацій в містах Донецької та Луганської області тут починає більш активно розвиватись інфраструктура в сфері послуг. Поява нових закладів харчування, проведення вільного часу та культури впливає і на зміну стилю життя мешканців міст, особливо молоді. Учасники дослідження відмічають, що жителі почали проводити більше часу поза домом. Більш того, присутність у місті іноземців або українців з різних міст також підвищує рівень толерантності та терпимості місцевих жителів до «інакшості» та «незвичності». Учасники дослідження також відмічають і важливий вплив донорських організацій на пожвавлення культурного та громадського життя в місті, створення «практик альтернативного проведення вільного часу», підвищення загального рівня освіченості жителів. Змінилось і ставлення до громадської діяльності від нерозуміння до підтримки.

З другого боку, присутність в містах офісів міжнародних організацій та донорського фінансування вплинуло на вартість послуг, особливо вартість оренди приміщень.

Окрім позитивного впливу діяльності міжнародних донорських програм у досліджуваних містах представники громадянського суспільства під час дослідження звернули увагу і на деякі перепони та недоліки в їхній діяльності.

Основними бар’єрами взаємодії ГО з донорськими організаціями та проблемами в реалізації донорських проектів є:

  1. Необізнаність в основах ведення комунікації з донорськими організаціями, основ проектної роботи, написання грантових заявок та ведення звітності серед представників «молодих організацій». Ці знання та навички організації отримують з досвідом. Тому для донорських проектів важливо мати освітню складову перед початком реалізації проекту;
  2. Відсутність людського та часового ресурсу на пошук грантів та написання заявок;
  3. Невміння розрахувати організаційні спроможності громадських організацій, що подаються на грантові проекти. Організації, що подаються на гранти та отримують їх часто, не можуть якісно реалізувати проект через відсутність необхідного людського ресурсу чи досвіду;
  4. У випадку реалізації грантових проектів у містах громадськими організаціями з інших міст, організації часто не розуміють контексту та не мають партнерів у цих містах, що суттєво впливає на якість реалізованих проектів, а також рівень їхньої актуальності;
  5. Відсутність практик дослідження потреб жителів та зацікавлених груп серед громадських організацій, а також відсутність відповідних вимог впливає на якість поданих заявок та рівень актуальності реалізованих проектів.

Діяльність донорських організацій в містах Донецької та Луганської області також має і негативний вплив на діяльність громадянського суспільства в містах, відповідно до оцінок учасників дослідження. Серед таких викликів найбільш згадуваними є:

  1. Великий обсяг грантової підтримки створює умови залежності громадських організацій від одного джерела фінансування. Це супроводжується відсутністю досвіду стратегічного планування та диверсифікації фінансування, а також зміною пріоритетів діяльності донорських організацій. Таким чином, створюється загроза розвитку громадського сектору в умовах зниження фінансування. Залежність організацій від грантової підтримки впливає і на якість реалізованих проектів. Оскільки для свого стабільного функціонування організації потребують отримувати грантову підтримку одна за одною, щоб уникнути періоду без фінансового забезпечення, громадські організації часто завершуючи один проект починають новий. Це впливає на якість звітування, зменшує рівень моніторингу та рефлексії результатів проекту. Що відображається і на їхній якості.
  2. Через збільшення обсягів фінансування в містах з’являються організації, орієнтовані виключно на отримання грантових коштів. Для таких організацій це стає формою заробітку для їхніх учасників. Діяльність таких організацій не є сталою, як і результати їхньої діяльності. Із зникненням фінансування зникнуть і такі організації. Однак витрачений ресурс на їхній розвиток також не буде мати відповідний вплив на становлення громадянського суспільства. Більш того, бажання отримати фінансування часто у таких організацій впливає на низьку критичність в оцінці власної організаційної спроможності. Так, виникають організації, що беруться за проекти, які неспроможні виконати якісно. Це впливає на рівень довіри до громадянського суспільства в цілому.
    З другого боку, така ситуація впливає і на політику самих донорських організацій, що надають перевагу “більш досвідченим” організаціям із тривалою грантовою історією. Респонденти відзначають, що часто такими організаціями є організації, що є більш “лояльними” до органів міської влади. Таким чином, з одного боку, донорські організації “перестраховуються” та підтримують організації, що обов’язково реалізують проект, однак, з другого боку, молоді організації, що дійсно зацікавлені в своїй діяльності, втрачають можливість підтримки своїх проектів.
  3. Відсутність гнучкості міжнародних донорських програм у часі реалізації проектів та обсягах фінансування. Ситуація в містах Донецької та Луганської областей інтенсивно змінюється, змінюються і потреби. Донорські ж програми часто є довготривалими, і напрям не може змінюватись. Таким чином, відбувається розподіл фінансування невідповідно до існуючих потреб. Відсутність гнучкості донорських проектів має негативний вплив і на якість їх реалізації. Так, учасники дослідження наводили приклади, коли в конкурсі на отримання грантових коштів брали участь слабкі та необґрунтовані проекти. Однак, не маючи можливості оголошення додаткового конкурсу, грантодавці все ж обирали переможців. У результаті такого фінансування було реалізовано проекти низької якості. Це в свою чергу також впливає на рівень довіри до ГО та рівень задоволеності їхньою діяльністю з боку жителів міста.
  4. Низька скоординованість програм та проектів, запроваджених різними грантодавцями. Особливо це стосується освітніх програм. Учасники дослідження зазначали, що існують випадки, коли одночасно в містах проходять схожі за напрямком та тематикою тренінги. Аудиторія у цих освітніх програм майже завжди одна й та сама. В результаті спостерігається низький рівень участі в одному з проектів. А також перенасичення освітніх програм в певній сфері, натомість відсутність програм в інших.
  5. Нерівномірний розподіл фінансування між великими та малими організаціями. В містах Донецької та Луганської області реалізують свої проекти як великі всеукраїнські організації та міські організації, що мають підтримку від муніципалітетів, так і нові невеликі локальні ініціативи. Оскільки донорські організації часто потребують підтвердження ресурсної спроможності реалізувати проект, а також відповідний досвід, пріоритет у наданні підтримки надається саме більш великим та досвідченим організаціям, тоді як «молоді» та невеликі організації не отримують такої підтримки. Таким чином відбувається посилення сильних гравців, а молоді організації мають менше шансів отримати фінансування, хоча можуть більше її потребувати. Виходом можуть бути програми, що будуть сприяти кооперації таких організацій.
  6. Нерівномірний розподіл фінансування між великими, середніми та малими містами. Експерти, що взяли участь у дослідженні, зазначають, що сьогодні існує висока концентрація уваги саме на великих містах. Громадське життя тут часто перенасичене. Тоді як є малі та середні міста, що не мають жодної підтримки, і громадянське суспільство тут не розвивається, хоча і потребує цього.
  7. Розвиток явища «тренінгового туризму». Громадські організації відмічали, що із розвитком освітніх можливостей для ГО із покриттям всіх витрат, вони почали помічати, що якість учасників почала знижуватись. Зріс відсоток учасників освітніх програм, що не вмотивована отримати нові знання, а долучається до тренінгу через можливість подорожувати чи з іншою метою. З одного боку, це впливає і на рівень мотивації організаторів, і на ефективність проекту. Однак такі освітні можливості для менш вмотивованих саме на навчання учасників мають і позитивний вплив на розширення світогляду, а також посилення соціального капіталу громадських діячів.

З метою розробки рекомендацій для подолання цих бар’єрів мною також був проаналізований позитивний досвід реалізації діяльності донорських організацій в містах за оцінками представників громадянського суспільства. Розглянемо основні практики діяльності донорських організацій, що сприймаються як позитивні та оцінюються як такі, що варті наслідування:

  1. Консультації з місцевими ГО про їхні потреби та потреби міст. Більш того, деякі організації проявляють особисту ініціативу і реалізують адвокаційні кампанії, спрямовані на донесення потреб міста до донорських організацій. Впровадження моніторингу потреб громадських організацій потребує залучення професійних дослідників, оскільки реалізація вдалих проектів базується на виявлених реальних, а не декларативних потребах.
  2. Запровадження практики збору відгуків та самооцінки організації за результатами проекту. Це необхідно для того, щоб громадські організації впроваджували практики моніторингу результатів своєї діяльності, а також практикували саморефлексію проектів.
  3. Запровадження необхідності для отримання грантової підтримки дослідження потреб цільової аудиторії перед початком проекту, а також якісного моніторингу та збору відгуків від ЦА за результатами проекту.
  4. Підтримка локальних організацій та впровадження для них малих грантів над великими, які будуть спроможні реалізувати саме малі та «молоді» громадські організації.
  5. Впровадження практики освітніх програм з проектного менеджменту, до- та післяпроектного моніторингу, написання звітності для організацій, що отримують грантову підтримку.
  6. Підтримка освітніх програм, що першочергово орієнтуються на надання практичних знань, заснованих на реальному досвіді. Більш того, найкраще спрацьовують такі програми, що передбачають окрім теоретичних блоків, ще й не відтерміновану в часі апробацію отриманих знань. Це можуть бути стажування в інших громадських організаціях, або навчання, що супроводжується практичною реалізацією проекту, або експертна підтримка та консультування під час реалізації грантового проекту.
  7. Створення бази даних про всі наявні грантові можливості для організацій, переліку організацій, з якими є можливість реалізувати спільний проект, а також переліку експертів, яких можна залучити до проекту. Такі онлайн-ресурси сьогодні вже починають реалізовуватись, однак вони потребують удосконалення та подальшої підтримки.
  8. Надавати грантову підтримку всеукраїнським організаціям або організаціям, що походять не з міст реалізації проекту лише за умови партнерства з локальною НУО. Більш того, ця НУО має бути зазначена вже на етапі подання заявки.

4.4. Стратегії розбудови взаємодії серед представників неурядових організацій в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську

Практики взаємодії громадських організацій, їхній рівень кооперації та координації їхньої діяльності відображає рівень зрілості громадянського суспільства. Розвиток співпраці, побудова рухів та коаліцій дає можливість представникам НУО мати більший вплив на процес прийняття рішень у містах та формувати міську політику на основі цінностей громадянського суспільства. Сьогодні в містах Донецької та Луганської області за підтримки міжнародних донорів та всеукраїнських громадських організацій відбуваються спроби створення коаліцій та громадських платформ на локальному та регіональному рівнях. Так, від початку 2015 року громадські організації досліджуваних міст були залучені до діяльності принаймні 9 коаліцій, рухів та платформ НУО. Більшість із цих коаліцій спрямовані на підтримку політик та захист прав, спрямованих на жителів Донецької та Луганської областей, ВПО та ветеранів АТО, а також інших людей, що постраждали від збройного конфлікту. Найвідомішими з них є коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» та коаліція «Громадський пояс Донбасу». Ці коаліції носять як ситуативний, так і постійний характер. Громадські організації Донецької та Луганської області долучались і до загальноукраїнських коаліцій ГО, спрямованих на запровадження реформ в Україні та українських містах. До таких об’єднань належать РПР, «Урбаністичний рух України». Однак наскільки успішними сьогодні є практики кооперації та взаємодії НУО в досліджуваних містах? Наскільки сьогодні розбудова таких коаліцій реально має потенціал розвитку? В дослідженні експертам та представникам НУО було запропоновано оцінити рівень готовності громадських організацій в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську до кооперації та спільної реалізації проектів.

За результатами дослідження, на питання про співпрацю більшість досліджуваних організацій дало позитивну відповідь. Так, більшість організацій, що взяли участь в дослідженні, мають досвід співпраці з іншими громадськими організаціями. В середньому організації називають 2-3 громадські організації, з якими мають досвід спільної реалізації проектів. Найбільше партнерських організацій мають хаби та громадські платформи, оскільки вони виступають майданчиком для взаємодії та комунікації громадських організацій.

Стратегію розбудови взаємодії громадських організацій в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську можна охарактеризувати так:

  1. Ситуативність, а не системність взаємодії. Громадські організації взаємодіють час від часу, за потреби, проте не мають бачення та стратегій розбудови партнерств. При чому розбудова взаємодії ґрунтується на особистих зв’язках та рекомендаціях.
  2. Серед більшості організацій є декларація необхідності розбудови системної взаємодії організацій. Однак відсутнє розуміння шляхів її реалізації. Не є чітко сформованими і мета та завдання такої кооперації.
  3. Високий рівень кооперації на міському та міжміському рівні мають громадські платформи, культурні простори та хаби.
  4. Серед громадських організацій є відчуття конкуренції. Причому більшість учасників дослідження не змогли структурно пояснити причини такої конкуренції. Так, вони зазначили, що ймовірно конкуренція відбувається за ресурси (як фінансові, так і людські), за ідеї (недовіра до інших та небажання ділитись ідеями), а також за аудиторію (бажання самореалізації через популярність серед жителів, конкуренція за увагу). Одночасно представники НУО говорять про те, що сьогодні грантової підтримки в містах достатньо, і вони не конкурують за ресурси з іншими організаціями. Більш того, всі учасники дослідження відмічали, що вони не відчувають конкуренції з іншими та налаштовані на взаємодію, однак решта організацій конкурують між собою. Таким чином, в дискурсі організацій існує такий образ «закритості для взаємодії інших», який заважає налагодженню взаємодії.
  5. Більшість громадських організацій мають позитивний досвід взаємодії реалізації спільних проектів. Така кооперація відбувається між 2-5 організаціями.
  6. Відсутність практик координації тематик проектів та спрямувань проектів, навіть за умови спільної ЦА. У результаті відбувається накладання в часі схожих проектів, що знижує рівень уваги до діяльності організацій.
Читати докладніше ...

Стратегії пошуку партнерських організацій для взаємодії:

  1. Представники організації здебільшого співпрацюють лише з тими організаціями, з якими вже мають позитивний досвід взаємодії або особистий контакт. До нових організацій звертаються лише за відсутності необхідних компетенцій серед «перевірених партнерів».
  2. Пошук «нових партнерів» здійснюється на основі рекомендацій та за рекомендаціями в соціальних мережах (ФБ).
  3. Знайомство з організаціями також відбувається на спільних заходах, тренінгах, програмах з обміну досвідом, що відбуваються, найчастіше, в інших містах.

Таким чином, громадські організації Маріуполя, Краматорська та Слов’янська розбудовують взаємодію, спираючись на вже існуючий досвід та контакти. До розбудови взаємодії з новими громадськими організаціями вони сьогодні є менш відкритими.

Бар’єри в налагодженні партнерської взаємодії з іншими громадськими організаціями:

  1. Низький рівень довіри до інших. Представники громадських організацій довіряють лише «перевіреним організаціям», таким, з якими вже мали досвід взаємодії. Оскільки більшість організацій, що взяли участь у дослідженні, активізували свою діяльність під час початку військового конфлікту, більшість організацій, яким довіряють громадські діячі – це організації-партнери по волонтерській діяльності. Також партнерства налагоджуються і під час програм обміну досвідом на основі особистих контактів. Тобто спочатку відбувається налагодження особистої довіри.
  2. Низький рівень поінформованості організацій про діяльність одне одного.
  3. Розділення громадських організацій на основі підтримки чи опозиції до органів міської влади. Організації з цих протилежних категорій не бажають співпрацювати. При чому представники організацій часом приписують відповідні статуси на основі свого суб’єктивного досвіду. Більшість респондентів мали досвід співпраці із органами міської влади і одночасно більшість зазначили про свій або нейтральний, або опозиційний статус. Однак приписували статус «провладної організації» і тим, хто позиціонує себе також як нейтральну. Таким чином, є підстави вважати, що така розрізненість організацій формується значною мірою на основі суб’єктивного ставлення одне до одного та більше на недовірі чи чутках, ніж на реальних підставах для конфронтації.
  4. Розбіжності в підходах до реалізації проектів, а також в методах адвокації та впливу на процес прийняття рішень. Сьогодні розбіжність полягає в різних стратегіях впливу на органи влади, наприклад – за допомогою акцій прямої дії чи через систему послідовного обґрунтування рішення на основі аналізу даних та нормативних документів. Розбіжності також ґрунтуються на основі способів комунікації та самопозиціонування. Більшість організацій, що долучились до дослідження, ставляться до кооперації дуже відповідально і для них важливо бути впевненими в своїх партнерах, в тому числі і в їхній репутації та самопозиціонуванні.
  5. Ідеологічні розбіжності.
  6. Негативний досвід спільної реалізації проекту через невиконання іншою стороною зобов’язань. Представники громадських організацій розраховують лише на власні сили та вважають, що покладатись на інших – це високий ризик для якості реалізації проекту. Більшість учасників дослідження зазначали, що для них особиста репутація як громадського діяча є вкрай важливою і взаємодія з організаціями, що можуть неякісно виконати свою роботу або скомпроментувати проект, є дуже загрозливою саме для репутації. З другого боку, відповідний наратив з боку ГО може свідчити знову ж таки про низький рівень довіри одне до одного та відсутність практик делегування відповідальності між організаціями, що не мали спільний позитивний досвід взаємодії.
  7. Відсутність спеціалізації між організаціями. Всі організації займаються всім. Таким чином часто не виникає потреби до кооперації. Оскільки організація на себе бере всі функції, які потрібні в проекті, навіть якщо інші організації є більш компетентними.
  8. Низький рівень довіри до «інших», «нових» організацій. Щоб заслужити довіру до себе в місті, організація має напрацювати авторитет та реалізувати декілька успішних проектів. Через це нові громадські організації є ізольованими від діяльності більш досвідчених організацій в містах. Яскравим прикладом є низький рівень залучення переселенців (організацій-«переселенців» та об’єднань переселенців) до реалізації спільних проектів із міськими організаціями. Натомість організації переселенців активно між собою взаємодіють. Таким чином, міські громадські організації втрачають потенціал посилення своєї діяльності як ресурсно, так і досвідно, оскільки сьогодні ГО переселенці мають потужний потенціал та ресурс для розвитку.
    «В нас немає контактів особистих. Тому що ми нікого не знаємо. Ми приїхали, тільки
    починаємо спілкуватись, знайомитись. Вони одне одного знають, вони постійно
    підтягають, запрошують. А нас не запрошують, тому що «ми з вами тільки сьогодні
    познайомилися». Взяли участь в якомусь заході і розійшлися...»
    (Громадська активістка, ВПО, м. Краматорськ)
  9. Відсутність стратегій на організаційному рівні розбудови взаємодії з іншими громадськими організаціями. Відсутність сталого підходу до розбудови такої взаємодії.
  10. Низький рівень умінь та навиків ведення діалогу та розбудови взаємодії між організаціями. Причинами цього є неусвідомлення своїх потреб, ресурсів та можливості для розбудови взаємодії.
    «Бар'єр, для мене він один. Це така відкритість в головах людей через те, що у нас є
    організації в центрі, 5 хвилин пішки, одна від одної, але вони не ходять один до одного, не
    спілкуються, не відкриваються. Є така місцями конкуренція: “о, не хочемо, щоб про наші
    ідеї хтось дізнався”… Не готові просто люди співпрацювати. Бо співпрацювати це теж
    насправді компетенція, – треба знати, що ти хочеш, що ти вмієш, що тобі треба. І не всі
    організації зараз на цьому етапі, що вони розуміють свою силу і свої потреби. Бо коли ти
    розумієш, то це простіше. Для мене, звичайно, це освітнє питання. Треба працювати з людьми…»
    (Громадська діячка, ВПО, м. Краматорськ)
  11. Закритість на своїх проектах та відсутність часу та ресурсів серед організацій для розбудови взаємодії. Робота над налагодженням системної кооперації потребує як людських, так і часових ресурсів.
    «В Маріуполі, мабуть, повинен пройти деякий час. Тому що ця думка вже в багатьох виникає,
    як же нам скоординувати свої дії. Але є такий момент... Мабуть, якщо організації
    працюють з якимись грантами, то можливо є якась конкуренція... Знову ж таки, є
    репутаційний якийсь момент… Взагалі, ми прийдемо до цього. Деякі проекти реалізуємо
    спільними зусиллями. Наприклад, фестиваль «з країни в Україну» в нас проходив. Тобто всі
    громадські активісти, організації, хто бажав, був задіяний… Ну поки що, мабуть, до цього
    треба трошки дорости, тому що ну три роки, навіть 2 роки дуже малий термін…»
    (Громадська діячка, м. Маріуполь)

4.5. Взаємодія з організаціями з інших міст

Після 2014 року в містах Донецької та Луганської області активно почали діяти і громадські організації з інших міст України та всеукраїнські організації. До їхньої діяльності представники НУО з Маріуполя, Краматорська та Слов’янська ставляться по-різному. Оцінки діяльності таких організацій варіюється від зовсім негативної до абсолютно позитивної.

Учасники дослідження зазначили, що немісцеві громадські організації, що реалізують свої проекти в досліджуваних містах умовно можна розділити на декілька типів: громадські організації, що діють тут на постійній основі та мають тут довготривалі проекти, громадські організації, що мають тут представництва та громадські організації-«парашутисти» – такі організації, що реалізують тут один проект і їдуть з міста. Серед цих типів організацій позитивне ставлення у місцевих ГО є лише до перших двох. До останнього ж типу організацій є вкрай негативне ставлення серед представників місцевого громадянського суспільства. Основними причинами такого ставлення є те, що організації-«парашутисти» як правило не розуміють контекст міст, а також не моніторять результати своєї діяльності. Таким чином, у представників локальних громадських організацій складається враження, що ці організації не мають інтересу до міста загалом, а просто бажають реалізувати тут проект, отримати свою фінансову підтримку і нічого більшого.

Окремої уваги серед нелокальних громадських організацій, проте таких, які стали місцевими, є організації-«переселенці» та об’єднання «переселенців» – тобто такі організації, що переїхали з тимчасово окупованих територій або утворились із числа ВПО. Ці організації діють у місті на постійній основі та найчастіше спрямовують свою діяльність на розвиток регіону. Як правило, такі організації мають значний обсяг ресурсів: людський капітал, досвід роботи та знання, зокрема високий рівень правової обізнаності, а також соціальний капітал та фінансові ресурси. Взаємодія з такими організаціями потенційно для місцевих НУО дає можливість отримати новий досвід, обмін знаннями та навичками, а також отримати доступ до ширших джерел фінансування. Однак дослідження показало, що процес інтеграції організацій-«переселенців» та налагодження їх взаємодії як із локальними ГО, так і з органами місцевої влади відбувається досить повільно та досі незавершений. Переселенські організації відмічають своє відчуття виключеності з процесу взаємодії. Найчастіше такі організації значною мірою взаємодіють між собою або з організаціями з інших міст. Варто зазначити, що інтеграція діяльності саме цих організацій дасть можливість посилити громадянське суспільство у містах Донецької та Луганської області та має бути одним із пріоритетних напрямків. На сьогодні ж ресурс цих організацій не використовується повною мірою для посилення спроможності громадянського суспільства міст.

«Тут налагоджені зв’язки. А ми приїхали з іншого міста, з іншою ритмікою. І певний час
поділ на свої-чужі, він був більш помітний. Мені навіть свого часу казали «ти з наших, тут
народилася і повернулася, то ще нормально. А то понаїхали».

(Громадська діячка, ВПО, м. Краматорськ)

Читати докладніше ...

Серед позитивних факторів впливу таких громадських організацій учасники дослідження зазначають:

  1. Діяльність таких громадських організацій в містах – це можливість для обміну досвідом, культурного обміну. Громадські організації з інших міст приносять нові знання та «інший досвід» в громадське поле, привносять і нові підходи до роботи та пожвавлюють громадське життя в місті, розбавляючи та оновлюючи його.
  2. Діяльність таких організацій в містах – це можливість для локальних організацій побудувати нові партнерства та розширити свій соціальний капітал.
  3. Участь у міських проектів загальноукраїнських організацій підвищує увагу до самих проектів. Це також і можливість розказати про місто та міські проекти ширшій аудиторії.
  4. На перших етапах активізації громадянського суспільства в 2015 роках в досліджувані міста приїздили громадські організації, що були більш досвідчені за місцеві організації. Взаємодія з ними значно підсилила поле громадянської культури в місті, дала можливість реалізувати важливі проекти, що запустило в місті майданчики для громадського діалогу та взаємодії громадянського суспільства. Серед таких проектів є створення хабів та платформ громадських та культурних ініціатив в усіх досліджуваних містах, запровадженні незалежних ЗМІ, а також проектів, пов’язаних із залученням жителів до міського управління.
  5. Присутність представників громадських організацій з інших міст також має і важливий вплив загалом на культуру в місті. Жителі інших міст приносять в міста іншу культуру. Постійна присутність в місті «інших» впливає позитивно на толерантність та терпимість місцевої спільноти загалом.
    «Меня приглашают в Черкассы, я смотрю, как у них там устроено, как они проводят, что
    интересно там. И тоже много для себя там подмечаю. Они меня приглашают, чтобы я
    поделился своим опытом. И такое взаимодействие, как по мне, значительно более эффективное».
    (Громадський діяч, м. Маріуполь)
    «Дуже позитивно впливають у будь-якому випадку. Тому що місто просинається. Раніше це
    все було десь там, я не знаю, в Києві лише. А у нас був завод. Депресія і завод».
    (Громадська діячка, м. Слов’янськ)

Яким чином немісцеві ГО налагоджують контакт з місцевими? Основним джерелом знайомств є фейсбук. Більшість організацій звертаються за допомогою саме через ФБ. Найбільш ефективно таке звернення працює на основі рекомендацій та порад від інших організацій, що вже мали досвід пліднї взаємодії. Важливим інструментом налагодження контактів є особисті знайомства представників громадських організацій на заходах в інших містах чи закордоном.

На основі результатів дослідження ми можемо виділити основні бар’єри, що перешкоджать налагодженню взаємодії місцевих громадських організацій та організацій з інших міст:

  1. Упереджене ставлення локальних громадських організацій до «нових організацій». Рівень довіри до незнайомих організацій серед місцевих є невисоким. Громадські організації з інших міст, що реалізовували свої проекти в Маріуполі, Краматорську та Слов’янську зазначають про насторожене ставлення до них під час першого знайомства. Довіру серед місцевих ГО необхідно «заслужити» – показати, що реалізований в місті проект має на меті в першу чергу покращити місто та піде на користь місту. Однак після налагодження «першого контакту» взаємодія з місцевими громадськими організаціями відбувається досить плідно. Локальні ГО допомагають і з контактами з органами місцевої влади, і з запрошенням жителів взяти участь у заході, допомагають і порадами та рекомендаціями щодо кращої стратегії реалізації проекту.
  2. Відсутність практики консультування та залучення місцевих ГО до розробки проекту. Найчастіше НУО з інших міст приїжджають в місто та налагоджують контакт з місцевими вже на етапі реалізації проекту, коли вони вже мають план дій та фінансування. Таким чином, місцеві громадські діячі залучаються до проекту лише як учасники або його виконавці. Проте вони мають обмежений вплив на процес прийняття рішень щодо саме стратегії та наповнення проекту. Часто такі проекти не відповідають реальним потребам міст, а також і їхньому контексту. Часто виникають ситуації, коли запропонована активність дублює вже існуючі проекти в місті.
  3. Відсутність гнучкості та відкритості результату проекту. Представники місцевих ГО розказували про ситуації, коли досить відомі всеукраїнські ГО приїжджають в місто реалізовувати проект і організовують подію з громадських консультацій, однак в результаті у представників місцевої громади залишається враження, що вони так і не змогли вплинути на процес прийняття рішень, і реалізований проект не відповідає реальним потребам жителів.
  4. Неорганізованість діяльності деяких ГО, що реалізують тут свою діяльність. Наприклад, несвоєчасне попередження про проект або звернення за допомогою в останній момент. А також важливим негативним фактором є низька якість проекту, що реалізується. Це негативно відображається і на мотивації місцевих ГО взаємодіяти з ГО з інших міст. Що негативно впливає і на рівень довіри до ГО з інших міст.
  5. Часто зустрічаються ситуації, коли немісцеві ГО залучають до свого проекту місцеві ГО. Радяться з ними, використовують їх соціальний капітал. Місцеві ГО відчувають важливість цього проекту та можливість вплинути на його хід та результат, тому активно допомагають в реалізації. Однак у рамках бюджету проекту оплата праці місцевих ГО не передбачена. Таким чином, місцеві громадські організації допомагають на волонтерських засадах. Коли таких проектів небагато – це сприймається «нормально», однак з часом, коли кількість таких проектів зростає, відсутність фінансування демотивує місцеві ГО, оскільки часто організація процесу на місцях покладається на них. Таким чином відбувається знецінення ресурсу та вкладу місцевих ГО в проект.
    «А буває так, що отримав на регіон, і шукає тут собі партнера на реалізацію. Ми кажемо
    вибачте, є в нас своя діяльність. Іноді видається, що вони заходять, і потім реалізацією
    займаються локальні організації. Це погано. Тобто видається, що вони забезпечують
    логістику таким чином, використовують ресурс для себе. Тобто вони написали проект -
    «для нас без нас». Навіщо таке робити, виникає багато питань».

    (Громадська діячка. м. Краматорськ)

 

Представники громадських організацій, що взяли участь в дослідженні, запропонували рецепт реалізації успішного проекту в містах Донецької та Луганської області організаціями з інших міст. Поради є досить простими:

  1. Раннє залучення місцевих ГО. Важливо починати шукати партнерів у містах ще на етапі створення заявки та написання проектів. Це дасть можливість, з одного боку, врахувати місцевий контекст та потреби жителів міста. З другого боку, це дозволяє «зарезервувати час» локальних громадських організацій для повноцінного залучення до проекту.
  2. Закладання фінансування роботи місцевих громадських діячів. Це вмотивує залучатись локальних ГО до проекту та більш якісного його виконання.
  3. Дослідження локального контексту та потреб цільової аудиторії до написання проекту.
  4. Запровадження практик післяпроектного моніторингу результатів. Оцінка результатів та збір відгуків про проект. Це дасть можливість з одного боку вдосконалити свою подальшу діяльність, але з другого боку це також покаже місцевим організаціям зацікавленість саме в результаті, а не в проекті з боку немісцевих ГО.
  5. Найкраще реалізовувати проекти в партнерстві – місцеве і немісцеве ГО. Тут ключовим є саме партнерство.
  6. Хід та результати такого проекту мають відповідати місцевим потребам, а також мають бути відкриті для трансформації відповідно до місцевих потреб, цінностей та контексту.
  7. Бажаною для немісцевих ГО є все ж постійна діяльність у містах, а не разова або ситуативна. Це вмотивує більш активно залучатись місцевих до проекту та підвищить рівень довіри до немісцевих ГО.

Додатки:

Читати докладніше ...

Таблиця 10. Рівень довіри до соціальних інституцій, 2017, Фонд «Демократичні ініціативи», загальноукраїнське дослідження, (середній бал*)

Захід Центр Південь Схід Донбас
Президент України 1,77 1,97 1,75 1,50 1,64
Верховна Рада України 1,65 1,68 1,50 1,46 1,59
Уряд України 1,77 1,83 1,56 1,50 1,55
Прокуратура 1,48 1,76 1,58 1,52 1,58
Поліція (без патрульної) 1,88 2,10 1,87 1,67 1,88
Патрульна поліція 2,25 2,29 2,11 1,89 1,94
Державний апарат (чиновники) 1,62 1,70 1,54 1,51 1,53
Суди 1,48 1,67 1,51 1,48 1,53
Збройні Сили України 2,94 2,79 2,69 2,28 2,91
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) 2,49 2,23 1,84 2,03 2,29
Служба безпеки України 2,20 2,20 2,06 1,71 2,18
Органи місцевого самоврядування 2,39 2,23 2,19 2,12 2,21
Національний банк України 1,72 1,72 1,80 1,55 1,58
Комерційні банки 1,57 1,64 1,52 1,56 1,54
ЗМІ України 2,52 2,35 2,15 1,98 2,37
ЗМІ Росії 1,30 1,40 1,61 1,69 1,43
Західні ЗМІ 2,51 2,10 1,90 1,78 2,03
Профспілки 2,17 2,01 1,90 1,94 1,83
Церква 3,15 2,49 2,73 2,39 2,53
Політичні партії 1,71 1,67 1,50 1,51 1,55
Громадські організації 2,56 2,40 2,14 2,35 2,33
Волонтерські організації 2,94 2,77 2,48 2,58 2,52
Уповноважений Верховної Ради з прав людини (Омбудсмен) 2,14 2,13 2,05 2,22 1,64

* Середні бали розраховані для чотирибальної порядкової шкали, де 1 відображає повну недовіру, а 4 – повну довіру. Тобто, чим більшим є середній бал, тим більшою є довіра до відповідної особи. Позитивний баланс довіри починається з 2,5 балів. Середні бали розраховано лише для тих респондентів, які дали змістовну відповідь на запитання щодо довіри (без врахування відповідей «важко відповісти»).

 

Таблиця 11. Кількість зареєстрованих організацій за роками реєстрації, що зазначили тип своєї діяльності

Кількість зареєстрованих організацій, що мають тип (без врахування організацій, що припинили діяльність) Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
до 2014 року 30 65 38 133
2014-20107 55 94 36 185
Загалом 85 159 74 318
Відсоток зареєстрованих організацій, що мають тип Краматорськ Маріуполь Слов'янськ Загалом
до 2014 року 8,9% 16,5% 20,0% 14,4%
2014-20107 58,5% 52,2% 38,3% 50,3%
Загалом 19,8% 27,7% 26,1% 24,7%

 

Таблиця 12. Розподіл діючих громадських організацій в містах за сферою діяльності, кількість

Всього Маріуполь Краматорськ Слов'янськ
Інший тип діяльності 121 70 27 24
Фізкультурно-спортивна 56 27 19 10
Правозахисна 28 15 6 7
Об'єднання інвалідів 21 9 5 7
Освітня або культурно-виховна 18 9 4 5
Професійна 14 5 5 4
Молодіжна 13 7 2 4
Об'єднання ветеранів 11 6 2 3
Об'єднання охорони природи 10 3 5 2
Жіноча 7 2 5 0
Національних та дружніх зв'язків 6 2 3 1
Козацького спрямування 5 2 1 2
Творче об'єднання 4 2 1 1
Об'єднання охорони пам'ятників історії та культури 3 0 0 3
Дитяча 1 0 0 1
Всього 318 159 85 74

 

Таблиця 13. Розподіл діючих громадських організацій в містах за сферою діяльності, %

Загалом Маріуполь Краматорськ Слов'янськ
Інший тип діяльності 38,1% 44,0% 31,8% 32,4%
Фізкультурно-спортивна 17,6% 17,0% 22,4% 13,5%
Правозахисна 8,8% 9,4% 7,1% 9,5%
Об'єднання інвалідів 6,6% 5,7% 5,9% 9,5%
Освітня або культурно-виховна 5,7% 5,7% 4,7% 6,8%
Професійна 4,4% 3,1% 5,9% 5,4%
Молодіжна 4,1% 4,4% 2,4% 5,4%
Об'єднання ветеранів 3,5% 3,8% 2,4% 4,1%
Об'єднання охорони природи 3,1% 1,9% 5,9% 2,7%
Жіноча 2,2% 1,3% 5,9% 0,0%
Національних та дружніх зв'язків 1,9% 1,3% 3,5% 1,4%
Козацького спрямування 1,6% 1,3% 1,2% 2,7%
Творче об'єднання 1,3% 1,3% 1,2% 1,4%
Об'єднання охорони пам'ятників історії та культури 0,9% 0,0% 0,0% 4,1%
Дитяча 0,3% 0,0% 0,0% 1,4%
Всього 100,0% 100,0% 100,0% 100,0%

Автор: